Ідея несприйняття корупції залишається головним об'єднавчим фактором країни
Нещодавно депутата парламенту від Слуг Народу Микиту Потураєва під час етеру запитали про Міндічгейт, які там новини і так далі
Депутат розсердився, почав казати про єдність і завершив фразою, яка тут же стала мемом: що головне, аби "країна не замерзла і щоби в Києві з кранів текла вода, а не гі*но".
А не, мовляв, всі ці ваші журналістські піджартовування на тему кооперативу "Династія" і Алі-Баби, які єдності не додають і сильнішими нас не роблять.
У чомусь депутат безумовно мав слушність. Єдність — одна з головних цінностей, яка є, буквально, "базою", якщо хочемо вистояти у війні на виснаження з сильнішим противником.
Чи боротьба з корупцією може послаблювати країну?
Ми маємо дві діаметрально протилежні відповіді на це питання.
Добре видно цю полеміку на прикладі компанії Фаєрпойнт, яка з одного боку виникла невідомо звідки. Вчора ви займалися підбором акторів для російсько-українського "телемила", а нині — клепаєте ракети за бюджетні мільярди. Дивовижна трансформація, правда? Фаєрпойнт також фігурує в записах Міндічгейту. Її засновник пан Штіллерман має доволі, скажімо так, колоритну, біографію. Але, з іншого боку, дрони цієї компанії мало не кожного дня ефективно б'ють по ворогу.
Чи могли б ми досягти більше без корупції та ручного управління грошовими потоками? Напевно, так.
Проблема в тому, що коли ми ставимо питання в такий спосіб, то він ніби передбачає, що є якась альтернативна Україна чесного і чистого народу, на якій паразитує корумпована еліта.
Читайте також: "Тече лайно по трубах": як через кризу Банкова змушена згадати про Верховну Раду
З погляду формальної логіки, треба просто прибрати корумпованих людей у владі, і ефективність цієї країни зросте в геометричній прогресії. Так воно і є, але маємо погані новини.
Цієї ідеальної України просто не існує. Наше наївне голосування 2019 року мало б нас навчити, що на зміну свинарчукам приходять міндічі, якщо не змінюється саме суспільство і правила, за якими воно функціонує.
А зміни відбуваються дуже поволі, зі зміною поколінь, хоча наш прогрес в цьому напрямку є незаперечним. І головний парадокс нашої антикорупційної адженди, при тому, що вона справді має певні ознаки "карго-культу", тобто дитячих сподівань на магічний розв'язок всіх проблем руками НАБУ, САП, антикорупційних активістів і так далі — це те, що ідея несприйняття корупції залишається головним об'єднавчим фактором країни.
Це стало, якщо хочете, нашою національною ідеєю, яка нерозривно пов'язана з нашими уявленнями про євроінтеграцію, успішне майбутнє для наших дітей. З нашою перемогою.
Мені хочеться вірити, що за цим запитом на боротьбу з корупцією є щось більше, ніж боротьба з хабарями чи обурення сваволею оскаженілих від крадівництва еліт. Це бажання стати кращими як нація, яка складається з чесних і порядних людей.
Спеціально для Еспресо
Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе