Іронія долі в тому, що Трамп виграв вибори завдяки свободі преси

"Голос Америки" фактично припиняє діяльність, журналістів відсторонили. І також припиняють фінансування агентства США з глобальних медіа (USAGM), яке опікується Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода.

Здається, навіть найбільш сліпі прихильники Трампа в Україні мали б почати, що він "не зупинив урядову цензуру" і не "повернув свободу слова в Америку".

І ці дії не можна вітати.

Бо вони суперечать самому духу слова "свобода" і духу Першої поправки, яка була підвалиною Америки в її демократичному вимірі багато останніх десятиліть.

Гендиректор Радіо Свобода Стівен Капус  абсолютно правильно каже, що це рішення — величезний подарунок ворогам Америки.

"Іранські аятоли, китайські комуністичні лідери та автократи в Москві та Мінську святкуватимуть падіння Радіо Свобода/Радіо Свобода через 75 років. Якщо віддати перемогу нашим супротивникам, це зробить їх сильнішими, а Америку слабшою", - пише він.

Читайте також: Трамп і свобода слова

Я передбачаю аргумент про те, що глобальні медіа працювали на глобальні аудиторії. І, мовляв, всередині Америки це нічого не означає.

Але він слабкий, цей аргумент.

Бо, наприклад,  в кінці лютого Білий дім оголосив, що вони самі вирішуватимуть, хто  висвітлюватиме діяльність Трампа у пулі преси. І повиганяв тих журналістів і медіа, хто не подобається.

І це ж не просто зміцнення  контролю Трампа над пресслужбою Білого дому, це ставить під загрозу незалежність вільних медіа у США загалом.

Маю нагадати про ще один метод, який застосовує Трамп у боротьбі з незалежністю ЗМІ ще зі свого першого терміну: він їх масово пресує в судах (я про це вже писала минулого тижня).

"Президент Трамп — найпрозоріший президент в історії США", - заявив заступник його речниці.

Це, мабуть, тому, що йому не потрібні посередники, щоб спілкуватися з народом.

Ніхто не треба, щоб псувати його величний  імідж обґрунтованою критикою.

Читайте також: Про закриття Радіо Свобода

Але іронія долі в тому, що Трамп виграв ці вибори великою мірою завдяки  свободі преси.

Бо нею було захищене навіть його право, наприклад, брехати скрізь, де він міг, про те, що він виграв вибори й у 2020-му, тоді коли насправді він програв.

Іронія долі також в тому, що свобода преси у США в тому вигляді, як ми її знаємо, існує десь з 1960-х років. 

Тому нам лише здається, що це було вічно (бо ми це побачили в голлівудському кіно і прочитали в газеті).

Але цього часу, цих десятиліть, було досить, щоб сприймати цю свободу як даність.

Але, очевидно,  будь-яка свобода — це те, що постійно перебуває під загрозою, що постійно потребує відстоювання. 

Свобода ЗМІ важлива не для журналістського цеху, свобода ЗМІ — це якраз свобода усіх громадян.

Моя підтримка усім колегам з вільних медіа. 

Ваша робота неоціненна.

Джерело

Про авторку. Тетяна Трощинська, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.