Історія з географією. Як наші дрони випалюють нафтову галузь Росії

Дізналися, що біля Іжевська в Удмуртії (що воно таке і як далеко від Бурятії, вивчили не всі, але маємо закріпити це при повторюванні) існує місто Воткінськ разом зі своїм іскандерно-орешніковим заводом, тепер знаємо, що головним містом Татарстану є не Казань, а Альметьєвськ, а поруч з ним взагалі найважливіша точка російського нафтового експорту, невеличке місто, де твориться щось під назвою "Юралс (уральська)".

Як хімік за освітою, можу пояснити, що нафта має кілька характеристик, серед яких наявність і кількість сірки, наявність важких фракцій (легкість). Кожна країна намагається стандартизувати свої сорти й привчити нафтопереробні заводи країн-покупців до власного сорту нафти. А за цим йде не стільки звичка, скільки налаштування виробничого циклу під сорт, що купується. 

Еталонним сортом нафти у Європі є легкий низькосірчаний сорт Брент. Завжди ціна Брент була на 2-3 долари вищою, ніж радянсько-російської Юралс — мішаної нафти з кількох регіональних родовищ. Високосірчана, низькосірчана та середньосірчана, починаючи з 1964 року, мішаються у сталих пропорціях там, де сходяться нафтопроводи, цих місць кілька, але головним є регіон Альметьєвська, куди йде нафта Сибіру, Башкортостану та Татарстану. 

Створити суміш — це не просто під тиском перелити з кількох труб в одну (теоретично це теж можливо), це, зазвичай, перемішати у велетенських підземних резервуарах (у цьому випадку, по 50.000 кубометрів), і відправити до труби. Всього через танки (резервуари) в місті Калейкіно йде не менше 100 мільйонів тонн нафти на рік. Можливо, крім російської нафти, російські мухльожники бодяжать суміш і казахською, легшою та якісною нафтою.

Через санкції, останні кілька місяців ціна Юралс впала спочатку до рівня "Брент-10$", потім "Брент-25$", останніми днями російська нафта пробила рівень "Брент-30$". Фактично, з додаванням витрат на транспортування, росіяни втрачають половину ціни нафти й не можуть нічого з цим зробити. Навіть зупинити постачання складно, тому нафта плаває у танкерах в очікуванні домовленості з покупцем. 

Читайте також: Удар українських дронів по Новоросійську. "... Але це війна"

Мільйони тонн нерозпроданої нафти стоять, дрейфують, плавають світовим океаном в очікуванні покупця, американської конфіскації або українського дрона.

Повернемося до Калейкіно. Це була не єдина спроба українських добрих дронів на територію Татарстану. Вже були і НПЗ, і Алабуга, і інші обʼєкти. Не впевнений, що з самого початку американці могли дозволити українцям розбити ключовий транспортний нафтовий вузол (до речі, на Ямалі є такий же вузол газопроводів, що чекає на Фламінго). Результат — бачимо. Кілька днів палає один з резервуарів, як результат — російська Транснафта обмежила прийом нафти на транспортування на 250 тис. барелів на добу.

Досвід показує, якщо СБУ або Мадяр візьметься за якийсь об'єкт, кількість місцевого ППО не замінить страховий поліс — українські дрони поступово зупинять обʼєкт. А це, на додачу до вже зони ризикованого судноплавства, може не тільки призупинити експорт, а і зменшити постачання на НПЗ європейської частини Росії якраз в часи максимального попиту від сільгоспвиробників.

Запасаємося попкорном.

Приготуватися, крім Ямальського вузла, Московському та Самарському НПЗ, Ярославському вузлу нафтопроводів, насосним станціям у напрямку Усть-луги та Новоросійська, кільцевому нафтопроводу Москви, гордості ще радянського нафтопостачання.

Світовий ринок нафти поступово вчиться заміняти нафту країн ОПЕК-плюс (Росія, Іран, Венесуела) на нафту країн ОПЕК і точно на нафту друзів Трампа із США. 

А де позиція величного лідера людства? Він намагається тримати низькі ціни на нафту задля зниження інфляції перед виборами у США. Він вже підсадив платоспроможну Європу на американські нафту та газ в очікуванні повної блокади російського експорту (вітання, Орбан перед виборами), і так, американська нафта дорожче російської, а хто казав, що буде легко? Фіцо, бережи себе!

Читайте також: Кому вигідне збереження транзиту російської нафти територією України

Висновки:

• більше прильотів до нафтових обʼєктів;
• дефіцит ППО в рашці;
• ненадійність російських партнерів;
• днями ОПЕК планує чергове зростання квот. Росія вже не вибирає квоту через нерентабельність "Брент-30$";
• майбутні проблеми з Іраном будуть швидкоплинними, ніхто не хоче втрачати баланс виробництва нафти у Перській затоці. 

І головне. Більша частина нашого суспільства, яка аплодує черговим прильотам на російські обʼєкти, не розуміє багатовекторність цих задач. 

Джерело

Про автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.