Казус Арестовича: як цей покидьок потрапив на Банкову?

Потік абсурду транслювався в очі штатній пропагандессі країни окупанта. Соцмережі скуйовдило. Пішли скрини, реакції, запитання журналістів в телеефірах в інтонації "позвольтє, а как же он служил в очісткє?!". Що ж… наш інфопростір знову продемонстрував свою вразливість – як легко примусити українців обговорювати не те. 

Куди корисніше було б обговорювати не персону, а те, яким фігом наглухо упоротий і токсичний персонаж був радником адміністрації глави держави. А тут букет дискомфортних питань.

Чому персонаж, який свого часу був одним зі спікерів заходу такого собі Дугіна (це один з ідеологів російського фашизму) став рупором влади Зеленського? Хто в тому винен?

Хто перевіряв персонажа на предмет загроз національній безпеці та зв’язках в Росії? Якщо не перевіряли, то це зальот і по лінії безпеки глави держави, і по лінії ідеології та інформполітики, і по лінії контррозвідки. Якщо перевіряли й нічого не зауважили – тоді це про некомпетентність перевіряльників. Якщо перевіряли, зауважили, але "своїх не чіпаємо" - тоді це змова на користь країни агресора. Що із двох бід гірше – важко сказати. А хто в них винен?

• Якщо один чорт місяцями парив українцями всяку полову, а тепер відкрито працює на ворога… 
• Якщо інший наглухо російський чорт обіцяв українцям концтабори й радо повернувся в країну саме із появою у владі Зеленського, а потім ще й готував для Зеленського "обґрунтування" для атаки на опозицію і побудови в Україні авторитаризму… 
• Якщо то тут, то там у владних коридорах і поруч вигулькують персонажі епохи Януковича (хто призабув це час прискореного демонтажу української державності та фінального нищення Росією нашої ідентичності) і це не бентежить керманича країни і його оточення… 
• Якщо Банкова і решта владних коридорів, це прохідний двір різнокалібрових чортів, то страшно уявити – а скільки там ще російської агентури? 

Читайте також: Арестович заколихує "ждунів"

Хто в тому винен?

Можна скільки завгодно обурюватися вище згаданим, але ККД тому нуль. Якщо перша особа країни і його найближче коло комфортно співіснують із цим (і ще довгим переліком інших) токсичним явищем, значить це для них норма. Природно комфортне середовище, що відповідає їх світогляду, їх розумінню "добра\зла", їх пріоритетів. 

Обурення тут нічого не виправить. Абстрагування – не врятує. Підказати, як виправити? Так вони того не бажають. Це не той випадок, коли критика впливає на політика і змушує його мінятися. Що робити? Хто винен, що наше "маємо те, що маємо" сьогодні виглядає так?

Хто винен і що робити? 

Ці питання не про владу і не про політиків взагалі. Здається, це два дуже некомфортні питання для суспільства. Бо вони про народ. Влада не з неба падає, її обираємо ми. 

Тобто влада у нас саме така, якою її робимо ми (похибка на "скурвився піднявшись" є, але це саме похибка). Йдучи на вибори й ставлячи хрестика чи галочку, ми власноруч програмуємо наші успіхи та невдачі на наступні 5 років. Політики – дзеркало народу. Його чеснот, рагульства, жадібності, хитрожопості, мрій, звитяги, прагнень. 

Політики різні, як і їх виборці. В кожному парламенті за 30+ років відновленої державності був весь спектр: від покидька до сподвижника, від москальського чорта до українського ідейника, від спритників і ситуативних пристосуванців до робочих бджілок і компетентних розумак. Щораз відсотки "поганого", "хорошого", "масовки" і "ніякого" були різними, але щораз це було дзеркало народу. 

Тож коли нам не подобаються персони в політиці чи явища, треба підійти до дзеркала і подивитися на людину навпроти – це він\вона є причиною таких політиків. Цьому відображенню не сором за свій вибір? Якби мотнутися в часі в минуле чи не видрав би з рук ручку ти у того, хто дивиться на тебе в дзеркало? І не треба говорити "я голосував не за, а проти" - ця малодушна брехня говорить про ницість — графи "проти" в бюлетенях не було, після того, як прибрали "проти усіх" ми завжди голосуємо ЗА когось. І мали б нести відповідальність за свій вибір… 

Читайте також: Формат Арестовича – псевдоінтелектуальність

Бо це не Зеленський з Єрмаком тримали усіх за лохів клоунадою з "обстрілом" Шефіра, не Зеленський зупинив фінансування оборонки, згорнув ракетні програми, перевів танковий завод на режим "кілька годин роботи в тиждень", це не Зеленський винен в усіх скандалах "слуг", не Зеленський хотів домовитися десь посередині й подивитися в очі Путіну, не Зеленський ігнорував наближення великої війни, не він прагнув шашликів… Це ви – виборці. Ви все це хотіли й зробили разом – коли ставили галочку. Це про причину і наслідок. 

Звісно, виборці Порошенка так само відповідальні за світлі та сірі сторони його президентства. Виборці Макрона, Мерца, Трампа… в будь-якій країні успіхи й зальоти влади є наслідком голосування виборця. Наша Конституція про це говорить просто: "Джерело влади – народ". Тому, шановне Джерело, це ти автор і причина проблем. Хочеш інакше, хочеш, щоб тобі не робили уринотерапію в офтальмології в режимі душу Шарко? Думай, коли ставиш галочку. Розумнішай. Поки війна — є час подумати. 

А ще, покинь звичку "я людина маленька, від мене нічого не залежить". Як бачиш, залежить — одна твоя галочка може угробити країну… або розвинути її. Хочеш, Джерело наше посполите безгрішне, щоб влада була якісна, обирай якісних, розумних, компетентних, досвідчених, результативних. Тих, кому ти хочеш допомагати всю каденцію. Ти співавтор як успіхів, так і провалів. Першим маєш повне право пишатися, за друге тобі має бути соромно. Твої зусилля важливі.  Зусилля, залученість, причетність – без цього якісної політики не отримаєш, тому потерпи. Бо альтернативи не існує...

Ти можеш обрати пігулку "нічого не роблю" і лишитися в матриці "як завжди" - тоді не нарікай. А можеш поламати шаблон. І тоді ти дійова особа – тобі буде важко, але (в більшості випадків) не буде соромно (принаймні гортати новинну стрічку).

Джерело