Керолайн Левітт: рот Трампа. "Дружина. Мама. Прессекретарка Білого дому"

Отже, Керолайн 27 років, і вона наймолодша речниця Білого дому — і вік тут має значення, бо це не звична довга, поступова поїздка соціальним ліфтом, як це буває в таких системах. 

В інстаграмі вона ідентифікує себе так: "Дружина. Мама. Прессекретарка Білого дому". 

Бувши вагітною, Керолайн об'їхала всю країну з кампанією Дональда Трампа, народила сина під час неї й повернулась на роботу через 4 дні.  

Батьки Левітт мали кіоск із морозивом, де вона працювала влітку, та салон вживаних автомобілів. 

Керолайн закінчила католицьку середню школу, і в її інстаграмі окремо багато про віру.

В інтерв'ю вона розповідала, що її сформувала католицька освіта: "Це навчило мене дисципліни, це наблизило мене до моїх власних стосунків з Богом, а також навчило мене важливості  служіння суспільству та відданості громаді".  

Левітт вступила в коледж Святого Ансельма на софтбольну стипендію, у студентські роки писала статті в газету коледжу, підтримуючи  Трампа та критикуючи "ліберальні медіа". Зверніть увагу: це статті для студентського вісника, і це схоже на послідовну позицію.  

Керолайн стажувалась у Білому домі під час першого президентства Трампа. Вона стала першою у своїй родині, хто має ступінь бакалавра (спеціальність  - "політика та комунікації"). 

Одружена з 59-річним девелопером Ніколасом Річчіо.  

Читайте також: Трамп і свобода слова

Президент Трамп сказав про неї так: "Керолайн розумна, жорстка і довела, що дуже ефективна комунікаторка".

Попри те, що в медіа її називають Барбі, цікаво подивитись, який підхід до роботи з журналістами вона впроваджує.

Як речниця Білого дому Керолайн Левітт змінила правила акредитації,  дзвонить  журналістам із нецензурною лайкою і не надто добирає слів для характеристики традиційних ЗМІ.

У консервативному подкасті Ruthless вона розповіла, що коли  до неї надходять запити від журналістів, то  її улюблене — дивитись імена, щоб потім їх перевірити й  знайти, що "це якісь спонсори Демократичної партії, які фінансуються Джорджем Соросом" (і там "соросята", уявіть).

Правда, після цього Білий дім пояснював, що це був жартівливий коментар, зроблений у смішному подкасті. 

Але ми бачили, як, наприклад, бісився Дональд Трамп, коли прочитав, що журналісти написали,  як Путін протримав його Віткоффа 8 годин у приймальні. Написавши, звісно, що то "фейкові новини", бо насправді ж Віткофф нікого не чекав.

Отже, це не жарти, а таки позиція.

Одразу ж після призначення Керолайн Левітт заявила, що створює нові місця в пулі для подкастерів, інфлюенсерів та інших незалежних творців контенту — для "нових медіа". 

Своє презирство до "старих медіа" вона не надто і приховує. Associated Press  зараз, наприклад, судиться з адміністрацією Трампа за допуск на брифінги.  

Там є ще цікавий момент: Левітт відтіснила Асоціацію кореспондентів Білого дому, оскільки вважає, що вони більше не повинні мати монополію на організацію преспулів, і це виглядає як ціла революція.

Читайте також: Брехня є важливою частиною публічної самопрезентації Трампа  

Керолайн Левітт звинувачують у тому, що вона повторює заяви президента Трампа всі  — брехливі, фальшиві, неверифіковані.

І що дуже впевнено поводиться навіть тоді,  коли  помиляється сама. 

Наприклад, обмовка, що мін'юст президента Трампа зосередиться на "боротьбі з правопорядком" замість на "боротьбі за правопорядок", стала масовим мемом.

Чим цікавий цей кейс?

Тим що як управлінське рішення Дональда Трампа його було б неправильно оцінювати лише з точки зору компетентності/некомпетентності. Він у першу чергу про активізм і відданість, а не про професійні якості.

Якщо постежити, то Керолайн Левітт активно використовує неполіткоректну риторику, як і сам президент. Щобільше, я б сказала, що це риторика, властива хуліганам, кривдникам і розгніваним або ображеним дітям. 

Вони в прямому сенсі говорять однією мовою.

Тому це про поділяння цінностей (навіть якщо ми їх не приймаємо) - проти професійних вимог.

Я тут не можу не згадати українські комунікаційні паралелі.

З дуже яскравого — запрошення телеграм-каналу "Труха" на закриту зустріч журналістів із президентом Зеленським. 

Це обурило моїх колег і мене, але цікаво, що були люди (з аудиторії), які тоді звинувачували стариганів із традиційних ЗМІ, що вони, мовляв, віджили своє і заздрять. 

Читайте також: "Вашинґтон став двором Нерона..."

Схоже — зустріч з інстаграм-інфлюенсер/ками керівника ГУР Кирила Буданова, тоді як із журналістами такої зустрічі не було.

І все це на тлі не надто вдалих діалогів президента Зеленського з українськими інституціалізованими ЗМІ — також з великими, треба сказати, аудиторіями. 

Я сама неодноразово писала і говорила про невдалі чи некомпетентні управлінські рішення у сфері комунікацій, які дуже притаманні ОП.

Але от я думаю зараз, що це не так про рішення, як про іншу управлінську філософію.

Так, зміни в медіасередовищі величезні, це факт. Аудиторії інфлюенсерів такі, що з ними неможливо не рахуватися.

Але зі своїми політичними прихильниками дуже комфортно, це також факт. А коли про тебе знімає кіно лише Дмитро Комаров, а відоси — Аліна Шаманська, то взагалі прекрасно.

І яка все ж таки тонка межа  між вибудуванням такого комфорту і загрозою свободі слова.  

І тут уроки для нас.

Я бачу, як українська аудиторія обурюється заявами президента Трампа,  бо вони чіпляють нашу гідність і зазіхають на нашу безпеку.

Але я не думаю, що далеко не всі навіть думають про те, як важливо захищати незалежні медіа.

Але ж якщо немає правди — то немає і нічиєї політичної відповідальності.  

Правда не має змагатися з брехнею, бо вона точно програє.

Джерело

Про авторку. Тетяна Трощинська, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.