Хвороба "внє палітікі" вражає недержавні народи

Прямо зараз ворог веде проти нас геноцидну війну і щодня обстрілює всім, крім ядерної зброї (хімічну на фронті вже давно застосовує, до речі) — але це не заважає багатьом з нас продовжувати толерувати (і навіть захищати) його мову, музику, навіть памʼятники його ідеологам. 

Що ж буде через рік після завершення активних бойових дій (або просто зупинки обстрілів глибокого тилу)? 

А через десять років? І чи будуть за таких розкладів у нас хоча б ці десять років до нового раунду війни?

Наскільки швидко ми забули про Голодомори та мільйони знищених у репресіях? Настільки, що нова війна з тим самим ворогом для більшості з нас стало шокуючи неочікуваною. А що тут було неочікуваного, якщо у нас з ними війна на знищення сотні років? Але ми "забули" про це. 

Не всі, на щастя. Але більшість забула. І якщо ми не змінимося — дуже швидко забудемо й уроки цієї війни. 

Читайте також: Ми творці, а не жертви історії

От євреї нічого не забули. І ніякої толерантності до своїх ворогів не мають. І поляки теж нічого не забули. Чомусь у них ніхто поки не почав проводити "воззʼєднання братніх народів". Почали в нас. 

І ще. Чомусь народи, які досягли успіхів у побудові та утвердженні своєї державності — не страждають на хворобу "внє палітікі". У таких народів усе — політика. Бо це ознака державного народу. А от народ бездержавний — існує "внє палітікі". Точніше у політиці іншого, державного народу, який йому цю політику навʼязав.

Джерело

Про автора. Андрій Іллєнко, український політик, громадський діяч, військовик, народний депутат України VII та VIII скликань

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.