Курськ: "Примушування до миру" по-українськи

Але даю довідку з точки зору міжнародного права.

По-перше, згідно зі ст. 51 Статуту ООН, Україна має "невід’ємне право на індивідуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться збройний напад" на неї.

По-друге, саме збройна агресія РФ (підтверджена не лише де-факто вторгненням і тимчасовою окупацією регулярними російськими військами території України, але й багатьма документами ООН та інших організацій та й самою Україною) проти України стала підставою для застосування Україною права на самооборону.

Україна може не утримуватися від застосування сили щодо РФ.

Читайте також: Про Курськ: війна — це справа вкрай нелінійна

По-третє, в разі реалізації права на самооборону – воно може здійснюватися й на території агресора (на землі, в повітрі, на морі включно);

По-четверте, всі засоби для оборони, включно з наданим партнерами озброєнням та технікою, можуть бути використані;

По-п’яте, здійснюючи право на самооборону та відповідні військові дії, Україна не тільки захищає себе, а й робить внесок у вирішення головного завдання сучасного міжнародного права – забезпечити мир та зберегти світовий правопорядок.

Читайте також: Чому операція в Курській області є перспективною зі стратегічного погляду

Висновок: такі потенційні дії проти агресора не розглядаються, як така ж агресія, а лише як оборона та озброєний захист.

Тому говорити:

• "агресія" – неправильно; "самооборона", "озброєний захист" – правильно;
• "вторгнення" – неправильно; "відновлення територіальної цілісності й суверенітету" – правильно;
• "ескалація" – неправильно; "примушування до миру" – правильно.

Джерело

Про автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у США

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.