Лише українці визначають, якої перемоги чи капітуляції вони хочуть

Причому подібний як внутрішній настрій в Україні, так і настрій союзників. Зрозуміло, що нададуть нам допомогу рівно настільки, щоб ми геть не впали. Не більше. І знову ж таки зрозуміло, що коли ми хочемо навіть не Перемоги, а просто втримати державність в якихось кордонах і мати почесні умови перемир'я, то навіть для цього доведеться сильно битися. Той, хто не готовий битися, навіть про пристойні умови капітуляції мусить забути.

Є купа людей, які, як у 2019 році, думають, що можна здатися красиво. Ні, дорогенькі. І тоді не можна було, і зараз не та ситуація. Красивої капітуляції Україні не пропонують. Те, що пропонують, — віддати всю територію Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, плюс санітарну зону в Сумській і Харківській області, плюс скорочення армії та припинення співпраці з НАТО. Це єдині умови, які озвучувала РФ для призупинення бойових дій і інших не існує.

Читайте також: (Не)хейтити СЗЧ. Як армія чекала справедливості від держави, а отримала страх і зневагу?

Ми геть не унікальні в ситуації, коли союзники ніби й підтримують, але воювати доводиться самим і навіть дещо всупереч їхньому баченню. В такій ситуації вже кілька десятків років живе Ізраїль. В такій ситуації воювала в 1990-х Хорватія. Хорватів також ніби й підтримували, але так, щоб вони не робили наступальних операцій. Ну бо як можна розвалювати Югославію!?

Проти Хорватії після кожного наступу то санкції впроваджували, то справи в Міжнародному кримінальному суді відкривали. Але хорвати визначилися зі своїм бажанням перемогти. Тому, як мені розказували хорватські жінки, під час вирішальної для їхньої державності наступальної операції "Буря" в столиці країни Загребі на вулицях з чоловіків можна було побачити або старих, або малих — всі інші були мобілізовані. Зараз у нас вирішальна для нашої державності оборонна операція. Пройдіть зараз по вулицях Києва.

Передчуваю, що тут понаписують, бо особисто я не з окопу і маю шанс там бути лише як лантух для загорожі. Але це справді українці визначають, якої перемоги чи капітуляції вони хочуть. І не дописами, а практично. Перемогу неможливо здобути коштом союзників. Зброя і люди тільки тоді будуть саме так воювати, як потрібно для нашої перемоги, коли це наша зброя і наші люди. На що практично готові наші люди, на які зусилля, те й залишиться у нас у всіх сенсах.

Всім про все сказано, всі у своїх позиціях визначилися. Далі буде.

Спеціально для Еспресо.

Про авторку. Ольга Лень, журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.