Мандати та мандатарії

Чи досягли своєї мети оприлюднювачі начебто міркувань голови МЗС Польщі Сікорського на київському саміті від відомого українського олігарха щодо начебто "тридцятирічного мандату ООН над Кримом та референдуму"?

Ну, крім того, що повеселили прикладом політичної ідіоадаптації. Нагадую з біології, це коли качка та качкодзьоб є істотами принципово різного статусу, польоту, мети та гідності. Але.

Та чи є ця явно провокаційна мета польською? Очевидно, що ні.

Днями Сікорський доволі очікувано заявив, що розмови офф-рекордс якраз мають таку назву, тому що не підлягають оприлюдненню, а МЗС Польщі загалом прогнозовано унеможливив посилання на начебто "пропозицію Сікорського" як на офіційну.

Щобільше, упевнений, що офф-рекордс загалом іноді можна почути дуже багато цікавого не тільки від поляків.

Чому це можна почути щодо Криму, від осіб, які точно не є ворогами України?

Тому що natura abhorret vacuum.

Читайте також: Крим, Сікорський та образи. Чи є в України план Б щодо Криму?

Чи читали Арістотеля наші окремі корумповані торговці лозунгами та окремі професійні кримці, певна "експертна" частина яких перемістилася до Києва виключно тому, що у 2014 році від їх послуг окупанти відмовилися, не через явну злодійкуватість та безпринципність, це якраз віталося, а часто через той самий vacuum у скроні?

Та й без Арістотеля очевидно, що якщо ви — європейська чи інша цивілізована держава, яка, прямо скажемо, у власних інтересах, але дуже багато інвестує в українську боротьбу, то ви точно зацікавитеся саме практичними планами української влади щодо реінтеграції після деокупації. Бо це, серед іншого, й ваші гроші.

Якщо при цьому ви почуєте про обговорення когнітивної деокупації силою думки з принцесами Ваканди, про цікаві пригоди в купе на Холм загальновідомої візіонерки та патріотки, та особливо те, що вона зараз розповідає ледь не першому пересічному — ймовірно, ви будете змушені пропонувати щодо реінтеграції якісь власні ідеї.

Бо інших просто немає.

Нехай ці ідеї, прямо скажемо, мертвонароджені, типу "мандата й референдуму". Але ця протиправна та мертвонароджена ідея, при усій її, мовою Сікорського "гіпотетичності", має одну відмінність від спільної медитації з вакандіанками.

Подібні прожекти ні до чого не приводили у фіналі, але хоча були їх спроби реалізації у реальному житті. На землі, як кажуть. Сікорському встигли згадати й Гданськ, й Західну Сахару й що завгодно.

Але й Данціг й Палісаріо все ж існували у "реальності, наданої у відчуттях", як казав тиран, що читав, на відміну від й Арістотеля.

Цей трек був тупиковим, але він хоча б існував. А чи існувала у реальності десь та колись деокупація й реінтеграція силою думки?

"Крим є Україна. Крапка" написав у відповідь Сікорському вітчизняний МЗС.

А у мене тоді укотре питання до МЗС України, а радше до його кураторів з дому на вулиці Б.

Що там у нас з юристами, які програли кримську справу про расову дискримінацію кримських татар в Міжнародному суді ООН? Що у нас з описаною вище візіонеркою? Їм явно ніхто "крапка", як у відповіді Сікорському, не сказав. Та й не скаже.

Й ще публічне питання до Б.

Не про хоча б початок роботи над зрозумілою партнерам стратегією реінтеграції, не про якусь притомну "кримську" кадрову політику, навіть не про поточну абсолютну дурість з негласною забороною легалізації Меджлісу та не про інші "дива на обертасах" від бахчисарайських "танкістів".

Читайте також: Помилка президента

Ці всі питання поставить історія. Та отримає відповіді, які в жодний темник не впхаєш. Але наразі я про інше, дуже й дуже просте.

Пан Сікорський прибув до Києва міркувати про Крим на приватний форум, який проводиться коштами загальновідомого олігарха. При цьому явно, що ці міркування не були його ініціативою, вони були саме предметом відповідного заходу форуму.

До речі, зважаючи на славетний вислів імператора Веспасіана про джерела фінансування, пропоную цей форум надалі перейменувати на імені Голови Гонзадзе, все ж таки у нас суцільний постмодернізм.

Але пана Сікорського я не бачив у колі учасників на серпневому саміті Кримської платформи.

Питання до Б. таке: чому в нас у Києві іноземні міністри міркують про Крим на форумі імені Голови Гонгадзе, а не на профільному міждержавному заході? Може тому, що рівні підготовки та проведення різні?

Може тому, що з коштами та процедурами на форумі імені Голови Гонгадзе, як не сумно це лунає, більше транспарентності та зрозумілості?

А тому, може нарешті через чотири роки після дійсно доброї ініціативи Володимира Зеленського щодо Платформи слід комусь взятися за це питання істотніше, ніж у форматі традиційної імітації бурхливої діяльності, та привести її до якогось прийнятного та зрозумілого для наших партнерів справді міжнародного організаційного формату?

Щоб не підгадувати знову під візити друзів з Лондона та Вашингтона.

Оце і є ваш невиконаний мандат.

Сподіваюся, не на тридцять років, може й трохи раніше встигнете.

Ну, а нам своє робити, й поза платформами та мандатаріями.

Джерело

Про автора. Борис Бабін — український науковець, громадський і політичний діяч, доктор юридичних наук, професор

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.