"Ми сперечаємося, отже ми є"

Так сталося, зокрема, в СРСР 1920-1940-х років: такі постаті минулого, як Петро Перший чи Михайло Кутузов — це ненависні експлуататори трударів чи наснажливі взірці для наслідування? Пушкін — це "великий російський поет" чи "виразник інтересів панівного дворянського класу"?

Аналогічні питання постають і в сьогоднішній Україні. Як, наприклад, ставитися до Довженка, Тичини, Рильського, Кіри Муратової чи Лариси Кадочникової?

Наша відмінність від СРСР у тому, що там "правильну відповідь" не одразу, але проголошував або ЦК КПРС, або особисто "вождь", або партійний орган ("Правда").

У нас же такого авторитетного ідеологічного проводиря, слава Богу, немає — і, дай Боже, не буде.

Читайте також: Повернення ненависті

А це означає, що ми всі приречені на постійне "різнодумство" і перманентний "демократичний с*ач".

Якщо в Україні збережеться демократія, змінитися і прогресувати може хіба тональність дискусії — у плані більшої аргументованості та поваги до незгодних — але не спектр і не гострота розбіжностей.

Але сьогодні й цього очікувати важко. Адже поза межами демократичної дискусії неминуче залишаються — і мають залишатися! - такі погляди, толерування яких загрожує самознищенням самої демократичної спільноти.

Читайте також: Цькування Портникова: Це атакують український спротив як ідею 

Але хто і як має визначити, які погляди у сьогоднішній Україні загрожують самознищенням її загроженої спільноти, а які ні? І тут демократична дискусія заходить на нове коло. Бо те, що, на думку щирих прибічників Друзенка чи Гайдая, Україну має врятувати, на думку їхніх опонентів (зокрема й на мою власну) може її лише занапастити. І нема на то ради, крім хіба Верховної Ради — маючи на увазі тимчасове підсумування таких суперечок у формі демократичних виборів.

Одним словом, закликаю ставитися до цих перманентних с*ачів по-філософськи. Arguo ergo sum - "Я сперечаюся, отже я є". Arguimus ergo sumus - "Ми сперечаємося, отже ми є".

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.