Монополія на деконструкцію та деструкцію в Росії давно у влади
Складно бути опозицією до повітря, яким дихаєш, або води, що наповнює твій акваріум
Тим більше складно бути в опозиції до Путіна, якщо ти народився в 90-х.
Якби я була досі дослідником російського світу, мене б цікавило в "молодій російській опозиції" саме те, до чого вони не чутливі.
Бо якщо ти народився у світі Путіна, який існує, як той, що руйнує цінності на мікрорівні, ставить під сумнів реальність як таку, який переосмислює для тебе минуле по декілька разів на тиждень і є єдиною стабільністю у світі мінливостей, цьому складно протистояти.
В narrative studies, якими я довго займалася в житті, людина це — результат того, що з нею сталося або не сталося за життя.
Кожна нова подія обмежує вірогідності наступних подій, зумовлює появу інших.
Читайте також: "Перестаньте дивитися на диригентську паличку Москви"
Тому в певному скепсисі до більшості російської опозиції старої, окремий скепсис у мене викликає опозиція нова, починаючи з Певчіх. Коли я дивилася її інтерв'ю Дудю, мені особливо впало в око, що більшість реальності, в якій вона жила, вона не конфронтує і не бачить. Фільм це загострив. Але вона 1987 року народження.
А є різні Олександри Штефанови, яки народилися в 1999 році, й це вже більш очевидна історія.
Монополія на деконструкцію та деструкцію в Росії давно у влади. Тому формувати свою опозиційність складно, не маючи точки опори.
Я думаю, що одиничні випадки в цьому поколінні можливі, але якщо з цією людиною за життя трапилось щось таке, що винесло її за межі акваріума.
Я не думаю, що це очевидно нашим союзникам і партнерам на Заході, живучи в системах стабільних цінностей та влади, що змінюється, їм складно осягнути, чим стала Росія за роки правління Путіна, як і те, чому дієвою російською опозицією є українці.
Ті, хто був зовні цього акваріума, не всередині. Не з середини.
Про авторку: Ольга Духнич, соціальний психолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе