Навіщо Росія примазується до країн-гегемонів

Маю на увазі нещодавні погрози кремлівського функціонера, які він передав публічно через Марко Рубіо. А до цього — була тема 9 травня, яка обговорювалась, знову ж таки, через посередництво США. 

Це таке, мабуть, прагнення примазатись до країн-гегемонів (США чи Китаю), з тим, що, мовляв, саме вони визначають хід розвитку подій. Хоча ці ж країни подекуди, прямо навпаки, прагнуть скоротити свою лідерську роль на цілих напрямках міжнародної взаємодії, як, наприклад, США щодо європейської безпеки. 

Відтак, це ілюзія, і я уже писала раніше, що перспектива появи нового колективного "Атланта" світопорядку (в сенсі повернення до правил) залежить виключно від узгодження позицій між геополітичними гігантами (США та Китаєм; Росія, повторюсь, тут хоче примазатись). Звісно, вони мають великий вплив на різні регіони та сфери світової безпеки/політики/економіки. Але це ілюзія, яку ми переносимо за аналогією з 20 століттям у наші сьогоднішні реалії, коли вважалося, що саме великі держави з ядерною зброєю на підставі принципу багатосторонності забезпечують світопорядок і безпеку дрібнішим, без'ядерним державам. 

Читайте також: Російські погрози та міжнародне право

Того світопорядку немає. А формування нового, переконана — залежатиме від набагато ширшого спектра країн. Фундамент для виникнення та дієвості нових правил неможливий без спільності базового набору цінностей та принципів. 

Недарма "дух Анкориджа" не прижився, попри розрахунок РФ. 

А це означає, що і менші країни, внаслідок гострішого відчуття загроз і викликів, їх смертельності фактично (як у разі війни Росії проти України) будуть просто змушені ставати "Атлантами" разом із країнами регіону, за принципом "Роби те, що маєш". Тому, коли йдеться про безпеку європейського регіону, то передовсім важливі бачення/рішення/дії, які буде реалізовувати саме Європа.

Джерело

Про авторку. Олеся Яхно, українська журналістка, політологиня

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.