Не варто шукати мігрантів у темній кімнаті, особливо якщо їх там нема

Безліч одночасних вкидів і постів, коментарів, мемів і т.д. Українське суспільство зараз вже не здатне на таку синхронність і організованість. Пробачте за гіркий жарт...

Та справжня іронія у тому, що насправді, якщо як слід поміркувати, — то такий розвиток подій більше про оптимістичний погляд на майбутнє, аніж негативний. Бо вірити, що буде Україна як самостійна держава і тут буде економіка, будуть люди й робота для них, якесь будівництво, дороги — це чистий оптимізм найвищого штибу. Найсвітліший. За публічні зворотні тези СБУ викликає на допит, на секундочку.

Бо ж насправді ми тупо не уявляємо, якою буде повоєнна Україна. Нема даних, щоб уявити.

Оці всі розмови та пам'ять про довоєнну економіку і рівень життя в нашій країні й навіть у воєнній — нічого не аргументують і на них у прогнозуванні не варто спиратись, бо можна впасти.

Читайте також: Є один спосіб захиститися від мігрантів

Те, що було — його вже не буде. Дим і нитка. А те, що є зараз — теж доволі унікальна і невідтворювана ситуація. 

По-перше, ми абсолютно дотаційна економіка і нам відсипали сотні мільярдів доларів, бо Україна виконує корисну для Європи роботу — стримує Росію. Що буде з грошима допомоги, коли вона це перестане робити — величезне питання. Оці всі розмови про повоєнну відбудову — така ж допомога Заходу нам, як гроші, тільки моральна. Дєньґі єсть і ви дєржітєсь(с).

По-друге — це економіка війни та військові контракти. У нас тут абсолютно ті ж процеси, що і в Росії — великий сектор економіки і робочих місць залучений у виробництво та обслуговування військових потреб і тому багато людей мають стабільні й хороші зарплати, а підприємці — заробіток і маржу.

По-третє — це мобілізаційна корупція, яка заставила людей витягнути в економіку мільярди доларів, які пасивно лежали під матрацом і не працювали, а тепер осідають у чужих кишенях і вже поволі заходять в економіку, бо їх новим власникам несила шифруватись. То як у тій приказці про боляче дивитись на губи, які не можеш поцілувати — боляче дивитись на пачки доларів в хаті, які не можеш потратити. Тому найбільш нетерплячі й недалекі вже тратять — на тесли, квартири, будинки, годинники, ремонти тощо. Будівельники за рівнем зарплат вже обійшли айтівців в Україні. Плиточник заробляє пів десятка тисяч доларів на місяць і до нього черга на пів року.

А після війни цього всього не буде. Просто пересохне повноводна ріка. Гривню відпустять і її курс полетить вгору, бо доларів для її забезпечення не буде. Гривневі депозити, які не встигли перевести у валюту — втратять вартість. Накопичення військових у тому числі під ризиком. А купити валюту не дуже можна, купа обмежень. У цьому випадку воєнкоми навіть кращі економісти, бо одразу беруть у доларах. Хеджують ризики...

І ще безліч різних імовірних факторів, які просто нереально передбачити, щоб наші страхи про величезний потік мігрантів чи щось таке справді були хоч якось підставними.

Перефразовуючи відому тезу — не варто шукати мігрантів у темній кімнаті, особливо якщо їх там нема.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.