Не варто завчасно "ховати" Орбана

Насправді Орбан і виграв ці вибори (причому і європейські, і місцеві), і водночас програв їх.

Він виграв їх кількісно, але програв за якістю. І це, мабуть, друге-третє ключове фіаско команди Орбана після парламентських виборів 2002 і 2006 років, коли Фідес перемагав за кількістю голосів, але опинявся в опозиції.

Сьогодні у більшості медіа озвучуються результати виборів до Європарламенту в Угорщині на рівні відсотків, і дійсно 44% – це найнижчий результат Фідес в історії участі у виборах до Європарламенту.

Однак, якщо поглянути на кількість голосів, які отримав Фідес (а цього, на жаль, ніхто, таке враження, не робить), а це 2 мільйони 15 тисяч голосів, то виявиться, що це найкращий результат Фідеса в історії виборів до Європейського парламенту.

Для порівняння: У 2019-му за Фідес проголосувало 1 824 220 виборців, що тоді склало 52,56%, тобто менше голосів, але більше відсотків, ніж у 2024.

Як це можливо?

Уся справа у явці. Вона на цих виборах також стала рекордною, понад 59%, а це 4,5 мільйона виборців з 7,8 мільйона зареєстрованих, на противагу 43% у 2019-му, що тоді складало 3,4 мільйона, тобто на понад мільйон менше, ніж у 2024-му.

Але це лише шматок картини. Бо власне фіаско полягає не тільки у тому, що прийшло значно більше виборців, і значна частина цього додатково електорату не проголосували за Фідес. Фіаско у тому, що майже 30%, а це понад 1,3 мільйона виборців проголосували за партію TISZA (Tisztelet és Szabadság, Повага і Свобода, обіграш назви річки Тиса, яка є символічною для угорців, бо джерела Тиси окреслюють історичну віху нації під назвою Віднайдення Батьківщини).

Читайте також: Ультраправі збільшили присутність у Європарламенті

Жодна політична сила Угорщини не показувала такий результат ні на парламентських, ні на європейських виборах після того, як Фідес повернувся до влади у 2010 і безперервно керує країною.

Йдеться про політичний проєкт, який фактично був створений у лютому-березні цього року на тлі педофільського скандалу.

Петер Мадяр – це класичний "чорний лебідь". Щобільше, зараз як політичний проєкт – це в дечому команда Зеленського у рік тріумфу на президентських та парламентських виборах.

Є певна ілюзія, що Петер Мадяр як правий консервативний політик і людина з системи Фідес, чи то NER (так зараз сленгово позначають режим команди Віктора Орбана від Nemzeti Együttműködés Rendszere, переклад — Система національної співпраці, аля угорська версія діпстейт в негативному значенні цього слова) відхоплює саме електорат Орбана, який у ньому розчарувався.

Насправді поки цього не видно. Щобільше, за електоральними перетоками, які можна прослідкувати, то ми маємо парадокс, коли правий політик захопив насамперед ліберальну аудиторію партії Моментум, фактично знищивши її, а також партії Двохвостої собаки. Очевидно, йдеться насамперед про молодіжний та протестний (у цьому випадку не обов’язково молодіжний, що видно з результатів Мадяра у Ніредьгазі під українським кордоном) електорат.

Читайте також: Як вибори в Європарламент вплинуть на долю України, — тижневик Миколи Княжицького

Схожі протестні тенденції ми бачимо і в окремих містах. До прикладу, Фідес несподівано програв у Дьорі (привіт Пітеру Сійярто), знову у Будапешті та Ходьмезевашаргеї, як би уряд не "сушив фінансово" ці міста.

Що це означає?

Перше: Саме в протестному потенціалі та електораті є ключова загроза для Віктора Орбана. Угорщина є "захопленою державою", але з електоральною демократією, яка при певних обставинах може покласти край режиму.

Друге: Віктор Орбан стикнувся з браком якісних кадрів, старінням команди та "ідеальним штормом", який обернувся проти нього і його планів на 2024 рік. Орбан це вже розуміє, і тому сьогодні ми мали відставку до прикладу Яноша Чака, важливої людини з нинішньої команди Орбана, яка не виправдала очікувань.

Третє: парламентські вибори в Угорщині, які заплановані на 2026 рік, почалися на рік швидше, тобто сьогодні, і внутрішня політика Угорщини знову стає цікавою і… дуже брудною.

Джерело

Про автора. Дмитро Тужанський, аналітик, директор Інституту центральноєвропейської стратегії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.