Ніякої нової демографічної політики не буде

Для Сибіги нічого нового: ще Зеленський хотів, аби всі виплати йшли напряму в наш бюджет.

Аби потім п'ять-шість ефективних менеджерів потужно та незламно б їх поділили.

На п'ять-шість.

Тепер мають шляхетнішу ціль: ці виплати мають змусити українських чоловіків піти в ЗСУ.

Нема грошей — шуруй домів.

Геніально просте рішення.

Читайте також: Чи потрібне Міністерство (не)повернення українців

650 тисяч людей, які заплатили від 5 до 15 тисяч доларів за перетин кордону, багато з яких навіть Тису штурмували, тепер підуть на війну, бо їм скасують... А, власне, що скасують?

Ну, в Польщі, де друга після Німеччини кількість українців, скасують велике ніх*я.

Бо поляки не погано так і на дурняка юзають трудовий український ресурс. Нащо ще платити?

І якщо в Німеччині наші біженці, справді, мають близько 500 євро в місяць, то в Польщі зеро.

Лише школярі.

Тому в Польщі працюють 90% українців, а в Німеччині лише 20%.

Бо українці, звісно, найбільш працелюбна нація у світі, але якщо біля них стоять польські пани, а не спокуси німецького соціалізму.

Пан Сікорський же орієнтується в темі приблизно так само, як і пан Сибіга.

Бо крім Німеччини майже не лишилося країн, які залишили суттєві виплати.

Франція, Норвегія, Нідерланди, які наводить Сікорський, мали й без того досить жорсткі умови, які за майже три роки стали ще більш обмежувальними.

Як і по решті Європи.

З останнього: Естонія припиняє компенсацію за оренду житла всім, хто перебуває в країні понад рік, а Угорщина лишила її тільки для жителів 13 областей, які на думку мадярів справді страждають від війни.

Тому ніякими обмеженнями соціалу ніяких чоловіків в Україну ніхто не поверне.

Знайти спосіб заробити в Європі легше, ніж знайти спосіб не загинути на війні в Україні.

Нові заяви Сибіги свідчать, що ніякої нової демографічної політики не буде. І далі будуть "прості рішення", як це було з обмеженням консульських послуг.

Чим це закінчилося? Багато приїхало в ТЦК?

А заяв на отримання дозволів на постійне проживання в країнах ЄС надійшло сотні тисяч.

По суті, це заяви про відмову від українського громадянства.

Просто ця процедура настільки геморойна, що лише одиниці починають її.

Читайте також: Потрібна державна політика вирішення демографічної кризи, Міністерство повернення українців - лише один з інструментів

На день незалежності я був в одному з європейських міст.

І бачив десятки українських чоловіків призовного віку з малими дітьми та дружинами, які були одягнуті в дуже красиві вишиванки.

Востаннє мені так дисонувало, коли під час першої атаки на Кримський міст восени 2022, в одному польському автобусі, цю подію святкували наче прапор над Кремлем.

Тут, напевне, класична історія про хрестик і труси.

Але це стосується лише цього моменту, тільки цієї невідповідності.

Загалом же їх не засуджую: вони мають право зробити такий вибір. І дуже смішно виглядають істерики: заберіть в них паспорти!

Повірте, віддати свої паспорти хочуть сотні тисяч, якщо не більше. Але не можуть.

Будь-які інтриги влади, яка просто технологічно юзає одну з тригерних тем, закінчаться нічим.

Сибіга може і доб'ється скасування виплат нашим біженцям, бо Європа, в принципі, втомилася платити їм гроші.

Олаф Шольц теж каже, що 200 тисяч працюючих українців це дуже мало.

А темою міграції та біженців (усіх, і не  в першу чергу наших) його мочать фашисти. І в Тюрингії та Саксонії так незле вже висушили.

Але ще Сибіга доб'ється, що після війни, замість лояльної до України "четвертої" діаспори, отримає злих на свою колишню батьківщину людей.

Не тільки чоловіків. В них є сім'ї. І всі ці люди колись стануть помітними на Заході. Щонайменше як електоральна група, але й персональні успіхи (і впливи) в політиці та бізнесі теж будуть.

Чому ж Сікорський цю тему юзає — також зрозуміло.

Хай хоч все українське м'ясо перекрутять на фарш, аби тільки жоден поляк не постраждав.

Все як в XVI столітті.

На Сході має постати злиденна країна, що економічно та політично ніколи не зможе кинути виклик Варшаві, яка збирається посісти гідне місце біля Парижа, Берліна та Лондона.

На відміну від XVI століття, коли ця країна хоча б зерном завалювала європейські порти, тепер і цього бонусу не матиме.

Її товар — люди.

Дешевий, нічого не вартий.

І в цьому поляки мають чудових союзників — українську владу, яка прикриваючись війною створила справжній невільницький ринок.

На якому продають свободу, здоров'я та життя білих рабів XXI століття.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.