Перший раунд перемовин: безпека Європи — в її власних руках

Стратегія США залишається незмінною: за відсутності реальних важелів тиску на Путіна американці спробують переконати його хоча б увійти в переговорний процес. Фактично єдиний інструмент впливу, який США зараз використовують, — це створення враження позитивного тренду нормалізації відносин із Путіним і розрахунок на те, що сам по собі цей тренд становитиме окрему цінність.

Саме це ми й бачимо останніми тижнями. Попри збереження продовження постачання зброї Україні й антиросійських санкцій (навіть Орбана примусили підтримати продовження санкцій ЄС), американці більше не називають Путіна вбивцею, Росію — державою-агресоркою, синхронно голосують із РФ в ООН і розповідають на телебаченні, який Путін мудрий і чудовий. Очевидно, що після трьох років повної ізоляції в глобальній політиці ставка була саме на це. І можна сказати, що ця американська ставка спрацювала — Москва демонструє бажання зберігати цю позитивну динаміку. Для України це створює додаткові ризики, але сам факт варто зафіксувати.

Навіть фактична відмова Путіна на пропозицію Трампа щодо перемир’я все одно дозволяє американцям розцінювати цей процес як в цілому успішний. Путін не сказав "ні" і навіть показово "збив" над Україною кілька своїх "шахедів". Американці похвалили його за це публічно, і це цілком вписується в логіку створення позитивного фону.

Читайте також: Таємні переговори Трампа та Путіна: що це означає для України

Стратегія Кремля також не змінюється. З самого початку війни російська позиція полягає в тому, що завершення конфлікту можливе лише після демонтажу української незалежності (з різними варіантами реалізації) та "усунення першопричин конфлікту", тобто відведенням НАТО на позиції 1997 року. І вже зараз видно, як саме Кремль планує використовувати переговорний процес для досягнення цих цілей.

Очевидно, що Путін займається переговорами не лише з бажання вийти зі статусу ізгоя світової політики. Безумовно, вони цю тактику американців розуміють і пробують використати з користю для себе. 

Тактика Путіна – "заговорити" тему України. Зробити її просто ще однією з багатьох тем у дискусіях зі США. Арктика, ядерне роззброєння, Близький схід та "у нас теж є рідкісноземельні метали" – таких потенційних тем багато. Подальший їхній розвиток буде поступово нормалізовувати відносини з Путіним, який хоч і продовжує вбивати десятки або сотні людей кожен день, але при цьому "реалізовує фантастичні економічні проєкти". 

Протягом останніх трьох років Україна залишалася центральною темою у відносинах між США і Росією. Але якщо Москва доб’ється зміщення акцентів, то підтримка України з боку Вашингтона може поступово згасати. І це якраз те, що потрібно росіянам.

Читайте також: Будь-яка європейська оборонна система буде неможливою без України

Очевидно, що поки що це лише плани Путіна, і реалізація цього сценарію — не факт. І не лише через фундаментальні розбіжності між США і РФ. Жорстка позиція наших союзників — Європи, Канади, Японії та інших теж має значення. 

Європа сьогодні єдина як ніколи. Європа, яка бореться проти Путіна, – це фактично весь континент. Велика Британія, яка після брекзиту позиціювала себе окремо, сьогодні повністю координується з ЄС. Навіть Марін Ле Пен, відома своєю симпатією до Кремля, нині відкрито підтримує Україну. Європа бачить в Україні ключовий елемент своєї безпеки — і діє відповідно. За даними опитувань, навіть 44% канадців хотіли б приєднання своєї країни до ЄС, бо розуміють, що Європа стає реальною силою, яка планує гарантувати свою безпеку самостійно.

Європа збільшує військову підтримку України й не зважає на переговори США з Кремлем. І незалежно від того, як завершиться нинішній раунд перемовин, сьогодні вже ні в кого немає ілюзій: безпека Європи — в її власних руках. Точніше, в українських руках. Україна вже є і залишатиметься ключовим елементом нової системи європейської безпеки.

Джерело 

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.