Про реанімацію людяності

Російська війна, її звіряча жорстокість з постійними натяками на те, що буде ще більше жорстокості — симптом цього. Найбільш кричущий. Але не єдиний.

Ми не знаємо, що зробить з нами AI-революція. Що відбудеться, коли кількість ейдолонів людей, копій людей, обгорток людей, глибоких фейків, високих фейків і тд — буде більшою, ніж самих людей. Що станеться, коли ми все менше потребуватимемо людей у своєму щоденному житті — або нам здаватиметься, що не потребуватимемо.

Ми вже давно сприймаємо людей здебільшого через екран, через ейдолони, через мерехтіння зображення — і це все дуже часто зменшує людську здатність співпереживати. Цікавитися траєкторіями життя інших.

Читайте також: Про розум і почуття

В Україні це, можливо, найгостріше відчуваєш — як важливо реанімувати людяність. Дати їй знову ключі від своїх квартир.

Повернення людяності не означає тільки повернення доброти. Люди далекі від досконалості. Але вони завжди складні. У них є життя, життєві траєкторії, життєві стежки. Вони не мерехтять. Вони не є відображеннями відображень. Вони найбільш справжні тоді, коли на них не дивляться.

Є відчуття, що відбувається якийсь глобальний злам. Остаточної втрати людяності — чи її реанімації.

І ця війна вплине на цей злам теж.

Джерело

Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.