Про реімперіалізацію та реколонізацію

В її розумінні, процеси деімперіалізації та деколонізації, які відбулися у XX столітті, були хибним шляхом "слабаків". Росія вважає, що, на відміну від інших, вона вистояла в цьому штормі, зберегла свою імперію, хоча й не повністю. Тепер вона прагне її розширити й зміцнити.

Виявилося, що колаборантів у цьому процесі реколонізації та реімперіалізації у світі чимало. Одним із них є трампівська Америка. Іншим природним союзником є Китай. Можуть бути інші, хто прагне стати "great power" і розділити світ знову між новими імперіями.

Філософія української політичної думки історично була і є протилежною. Замість імперії українці — особливо в ХІХ столітті — мріяли про спільноту республік. Цим українці цілком мислили в резонансі з багатьма іншими демократичними рухами Європи. 

У XX столітті такою спільнотою республік став Євросоюз. Він знайшов альтернативу двом крайнощам: моделі великої імперії, що знищує множинність; і моделі мозаїки республік, які слабкі та нездатні бути великою силою у світовому масштабі. Європейська спільнота республік зберегла і силу, і множинність. Тому прагнення України до ЄС — природне, але ситуація сьогодні радикально інша, ніж у 2000-х роках, коли ЄС розширювався на Схід. Тоді ЄС був майже безальтернативною моделлю. Всі намагалися копіювати цю знамениту європейську "багатосторонність".

Читайте також: Путін і Трамп ламають правила цього світу

Сьогодні ж тенденції інші: реімперіалізація означає знищення багатосторонності, знищення множинності. 

Тому перед Європою — екзистенційна загроза. Її хочуть знищити нові імперії — путінська Росія та трампівська Америка; його хоче послабити Китай. 

Україна дає сьогодні Європі модель боротьби. Модель того, як республіка протистоїть імперії. Від того, чи ЄС — чи певний інший союз у Європі (умовно, британсько-нордично-східноєвропейський) не лише визнають загрозу, а й зможуть перебудуватися, залежить доля світу — а не лише України чи Європи. 

Бо світ може піти шляхом реімперіалізації та реколонізації. А може піти шляхом продовження деімперіалізації та деколонізації. Для другого шляху потрібна поразка Росії, поразка трампізму у США та стримування Китаю. 

Принаймні перший з цих елементів залежить від України. Можливо, частково другий. 

Тому наша боротьба така важлива. Для нас, для Європи, для світу.

Джерело

Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.