Про сумнівність публічних коаліцій та ворогів

Друга світова війна. Дві коаліції, чорне і біле, чіткі табори антагоністів.

Так? Ні.

Про німецько-совєцькі відносини 1939-41 ви й так загалом маєте уявлення. Тому трохи такого, про що можливо ви не знали.

Коли Японія після Перл-Харбору проводила свій переможний бліцкриг, а потім кинула вирішальний виклик Америці біля атола Мідвей у колосальній битві авіаносців, а потім була одна битва кривавіше іншої за кожен острів у Тихому океані – весь цей час вирішальних боїв, аж до 1944 року Японія спокійно добувала нафту на Північному Сахаліні, тобто на території СРСР.

Ще з 1920-х років там діяли японські концесії та жодне союзництво Японії з Німеччиною та Італією, рівно як і напад Японії на союзників СРСР по Антигітлерівській коаліції жодним чином їм не завадило далі добувати нафту на совєцькій території. 

Ленд-ліз ленд-лізом, але це ж не привід чіпати японські нафтові концесії.

Нагадаю, що нафта була для Японії ключовим ресурсом, і саме заради нафти вона значною мірою вирішила розпочати війну.

Можливо, в тому числі через сахалінську нафту японський флот не чіпав американські транспортні кораблі (на які поспішно вивішували червоний прапор, ніби вони совєцькі. Чим не тодішній "тіньовий флот"?), які всю війну спокійно доставляли стратегічні вантажі з Америки до СРСР через Тихий океан? Поки кожен союзний конвой в Атлантиці та Арктиці мав пройти через німецькі вовчі зграї з величезним шансом загинути, на Тихому океані японці теж топили усе, що бачили, але американо-совєцький тіньовий флот всю війну не чіпали.

Після падіння Франції у 1940 японці взяли під контроль Індокитай, який тоді був французькою колонією, на той момент вже під контролем пронімецького, але формально нейтрального режиму Віші на чолі з маршалом Петеном.

Пронімецькість режиму Віші не заважала США мати з ним дипломатичні відносини. І в листопаді 1941, напередодні Перл-Харбору, вимагати від Японії у так званій "ноті Халла" вийти з французького Індокитаю. І все це не заважало британцям і підрозділам "Вільної Франції" Де Голля у тому ж 1941 році вести повномасштабну, але неоголошену війну з вішистами у Сирії та Лівані.

До речі, США мала дипломатичні відносини з режимом Віші аж до листопаду 1942 року, тобто до союзної висадки у французькій Північній Африці. І першими європейцями, з якими у Другій світовій війні вступили у бій солдати армії США, були не німці та не італійці, а французи.

Цікаво також, що майбутній керівник ЦРУ Ален Далес (той самий, який нібито написав фейковий "план Далеса") в останні дні перед висадкою союзників у Північній Африці цілком легально як дипломат встиг через вішистську Францію проїхати у нейтральну Швейцарію та до кінця війни сидіти там і очолювати центр американської розвідки.

Нічого нового, так було завжди.

Джерело

Про автора. Андрій Іллєнко, український політик, громадський діяч, військовик, народний депутат України VII та VIII скликань

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.