Навколо багато образів жінки. Як і образів чоловіка. Вояк-вікінг зовсім не те саме, що відмінник капіталістичної праці.
А чому це коли жінку показують як сексуальну німфу, що здатна розрядити кольт поміж очі нападнику, який цілиться в спину тому маскулінному вояку, що вона обрала — то обʼєктивізація? А коли вона в фартусі посеред каструль зневажливо щось іронізує своєму підкаблучнику, чи в буклях та рюшах шерстить на кухні, бо ж папік прийде, потрібно йому догоджати — то не об'єктивізація?
Всі ці жіночі образи звісно ж стереотипні. Але вони докорінно протилежні, тому що апелюють до різних цінностей, переконань, способів життя та уподобань при виборі партнера. Може, справа все ж таки не в бажаному обʼєкті, яким на цій рекламі є жінка?
Адже чоловік так теж бажаний обʼєкт для тих жінок, образ яких зображається на картинці. Якщо вона, до прикладу, тримає в руках пістолет та млосно визирає з-за його широкої спини — то він має тримати у руках руль залізного коня, або автомат, а не купони на знижку в сусідньому супермаркеті.
Справа у відповідності тих, хто обурився жінкою-амазонкою, але не звертає уваги на тисячі зображень жінки-швабри чи жінки-ляльки. Справа у їхній власній відповідності тому, що вони ж вважають бажаним. Вважають, але не наважуються.
Джерело
Про авторку: Лариса Волошина, журналістка, психологиня
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.