Слабкість США — у пасивності

Розкладемо ситуацію в умовах анонімності. 

Є дві держави з ядеркою — умовні А і Б. А підтримує малу країну, на яку напала Б. І от та мала країна дає країні Б такого тягла, що аж світ здригнувся. Відповідно, Б незадоволена, майже в істериці, і прямо під час телефонного дзвінка її лідер не стримується і погрожує лідеру країни А, що розплата неминуча і що він вдарить по тій малій країні. Тобто фактично прямим текстом каже: "Слухай, я твого союзника в порошок зітру! Так і знай!"

Яку реакцію ми очікуємо? Звісно, різку і рішучу. Мінімум — найменший мінімум — це недвозначно послати лідера країни Б куди подалі, заступитися за союзника хоч словом, а далі вже розбиратися. Та навіть простого "зупинись" було б відносно достатньо. Нормальна ж реакція — підготовка до агресії, приведення в бойову готовність (або загроза такого приведення), показові й дуже нахабні тренувальні маневри — коротше, та вся класична зовнішня політика, яку ми пам'ятаємо і любимо з Берлінських криз 1960-х, псевдорозрядки 1970-х та суворого рейганізму 1980-х з його тотальною війною проти комунізму. 

Читайте також: Розмова Трампа з Путіним та майбутні удари по Україні

А що ми отримуємо навзамін? Тут уже без прикриття імен — Трамп послухав погрози Путіна, Трамп повідомив про них пресу... І все. 

От просто все! Ні заперечення, ні погроз, ні спроби стримати — нічого! Навіть якщо це було в розмові — на що ми можемо тільки сподіватися, — цього нема в публічному просторі, цього нема в комунікації Білого Дому, Держдепу, Пентагону, посольств США, взагалі ніде! Тобто це не "проспали удар", це не "проблема перекладу" - це прямо таки слабкість. Вислухати, що твій союзник чи партнер отримає сильний удар, там загинуть невинні люди, і при цьому змовчати та публічно дозволити агресору (!) піти безкарним — це і є слабкість. 

На жаль, Трамп показує себе слабким. Тому зараз і Сі варто сказати йому, що "Тайвань отримує удар у відповідь за свої гріхи", і Ірану варто сказати, що "ок, зараз тоді Ізраїль отримує удар ядеркою за свої погрози і операції", і КНДР може пожалітися на вибори в Південній Кореї та запланувати удар...

А чому ні? Можна ж, ніхто і слова кривого поперек не скаже.

Джерело

Про автора. Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.