Три кроки для України

1. Заявити про готовність направити визначену кількість антишахедних підрозділів у Польщу і надати іншу допомогу в організації протидронової оборони. У Польщі немає поки що можливості масово збивати шахеди так, як збиваємо їх ми. Мова радше не про мобільні вогневі групи, а про групи операторів перехоплювачів, котрі у нас працюють з високою ефективністю, про розрахунки операторів радарів, і, до чого зовсім ще не додумалося НАТО – це інформаційні системи, котрі дозволяють інтегрувати усі елементи протидронової ППО в режимі реального часу. 

Так, хтось скаже, що нам самим зараз не вистачає антидронового ППО, перехоплювачів. Але, по-перше, убезпечити логістичні маршрути у Польщі для нас є навіть важливішим, ніж прикрити окремі регіони України. По-друге, наша єдність з ЄС взагалі і з Польщею зокрема теж важить більше. Це буде дуже сильний крок – на Україну тоді почне з максимальною серйозністю розраховувати прагматична частина Європи. 

2. Треба заявити про готовність прийняти на навчання у наших центрах польських військових саме по тематиці збиття шахедів. В Україні зараз є декілька центрів, котрі готують операторів перехоплювачів та розрахунки спеціалізованих радарів. Без цього досвіду полякам буде дуже важко – їм треба вміти збивати і шахеди, і розвідницькі дрони росіян. У нас вони можуть цьому навчитися буквально за кілька тижнів. І більше ніде у світі. Власне, ми можемо запропонувати створити такий центр навчання у Польщі для поляків, з нашими інструкторами.

3. Слід заявити про готовність ухвалити відповідне законодавство, яким Україна зобов’яже своїх громадян брати участь у захисті Польщі тих військовозобов’язаних українців, котрі зараз постійно проживають на території цієї країни. Тих наших співвітчизників, котрі втекли у Польщу, щоб не захищати Україну, слід підштовхнути захищати хоча б Польщу – це нам вигідніше, ніж вони просто там сидітимуть. І поляки матимуть можливість оцінити цей крок, і це дуже сильно може допомогти іміджу наших втікачів у всьому ЄС, покращить ставлення до жінок, літніх і дітей, котрі там переховуються від російської агресії.

Проблема в тому, що маю сумнів, що подібні заяви зараз розглядають в Офісі, МЗС, Генштабі. Але було б непогано, щоб хоча б щось із описаного мною вище лягло в основу реакції найвищих посадовців України. 

Зараз – унікальне вікно можливостей для України, і лік іде на години, щоб у нього потрапити.

Джерело

Про автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.