Убивство Парубія. Чому Telegram треба закрити

Я спробую — по межі.

І говорити не про моральний вибір, а про інституційні запобіжники.

1.Телеграм має бути закритий.  

Жоден натовп прихильників жодного видатного політичного і навколополітичного блогера нічого не вартий порівняно зі шкодою, якої він завдає.

Росіяни знайдуть інші канали, це одразу мені  принесуть, я знаю.

Але хоча б ускладнити.

Рік спілкування з вербувальником в тг — чи це не аргумент, що це все не має бути аж так доступно?

Я можу уявити (якраз дуже можу), як за цей час можна накрутити на почутті провини будь-якого батька чи матір.

Це екзистенційна провина, яка лишається по смерті дитини. Просто тому, що ти живеш, а він ні. 

Це постійні думки (і навіть впевненість), що ми могли якось інакше вчинити, щось додатково зробити, щоб запобігти смерті/загибелі сина чи доньки.

Читайте також: Андрій Парубій. In memoriam

Це почуття ірраціональне. І воно дуже сильно пов'язане з соромом і страхом втрати контролю, і вербувальники вміють з цим працювати. 

Це почуття й так з'їдає, тим більше — не в усіх поруч є значущі люди, які можуть казати, що ти маєш право жити.

А росіяни, думаю, піднесли це на науковий рівень.

Вони працюють не лише з емоціями, а й з  біографіями потрібних людей, очевидно.

2. Інституційна недовіра, загальна недовіра, яка дуже сильна в українському суспільстві. 

Хіба одна людина радше повірить першому-ліпшому (а вони ж і не перші-ліпші, а очевидно — професійні) фсбешнику з телеграму, ніж моральному вибору свого власного сина?

Не одна. 

Таких людей багато насправді. 

Ми не можемо вимагати рефлексивності, віри в ідеали від усіх людей. Не можемо, особливо коли є втрата. Але це не означає, що довіру треба знецінити.

З нарощуванням, з посиленням довіри треба працювати.

3. Що Росія ворог, що росіяни збрешуть, що росіяни обдурять — цих матеріалів має бути дуже багато, доступною мовою, на різноманітних комунікаційних каналах.

Так, люди у  стресі мають гірші  когнітивні функції, їм складно приймати раціональні рішення, так, ними легше маніпулювати.

І росіяни роблять тут подвійний терор. Знищивши сина, вони психологічно нищать батька, який ухвалює таке страшне рішення.

Держава, мабуть, не може впоратися  з підтримкою такої кількості людей, такої кількості родин. 

Читайте також: Тиха інтервенція, яку ми ігнорували й... ігноруємо далі. І не лише ми

Не знаю, чи й можливо впоратись самій з таким масштабним. Ймовірний вихід — навчання родин і потім каскадування цього.

Принаймні, це одне з рішень, на мою думку.

Тим більше у ситуації інституційної недовіри мережа може спрацювати краще.

Це не про критичне мислення, не про медіаграмотність.

Це про розуміння своїх станів і підтримку, в першу чергу.

Джерело

Про авторку. Тетяна Трощинська, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.