Україна-Польща. Наша рука досі готова до потиску. Але вічно висіти в повітрі вона теж не буде

Тепер новим рівнем "ескалації" став закон про національний Пантеон.

Все це звучить як якесь абсолютне, абсурдне божевілля — але "невдячність" та "антипольськість" українців зайшла так далеко, що польському президенту терпіти вже немає сил.

"Краще бути московською ганчіркою, ніж бандерівським памперсом", — не витримав і сказав вголос нове політичне мотто польської політичної еліти (принаймні її значної частини) колишній премʼєр Польщі Лєшєк Міллєр.

Не будемо розкручувати потенційно дуже смішну тему про те, що найбільш гучні польські "патріоти" чомусь всі з німецькими прізвищами, бо німці точно тут ні до чого.

Що ж, Міллєр обрав бути московською ганчіркою, хоча ніхто не змушував його бути бандерівським памперсом. Не вперше в польській історії. Думаю, божевілля не спинити.

Польщу Міллєра та Навроцького не турбує Бандера та УПА. Не було б їх, були б Хмельницький з Кривоносом та Гонта із Залізняком.

Читайте також: Україна-Польща. Згода на диктат сусідів у будь-яких питаннях лише загострить проблему

Їх турбує те, що Україна не в ролі жертви, не в ролі другорядного героя, не в пошуках схвалення ззовні. Україна вже ніколи не буде "підопічним" польських чи будь-яких інших "адвокатів".

Ми не відходили від формули "пробачаємо і просимо пробачення".

Ми не обирали сваритися.

Наша рука досі готова до потиску. Але вічно висіти в повітрі вона теж не буде.

Українці обирають бомбити Москву, а не ставати московськими ганчірками, як обирає Міллєр.

А от куди приведуть поляків їхні нинішні керманичі — велике питання. І як би це не було неприємно нам, але це перш за все проблема самої Польщі.

Напевно, і цей шлях треба дійти до точки, коли протверезіння нарешті станеться.

Але щоб не було запізно.

Джерело

Про автора. Андрій Іллєнко, український політик, громадський діяч, військовик, народний депутат України VII та VIII скликань

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.