Україна-Польща. У політиці емоції — поганий радник

Я просив би не перебільшувати значення нинішньої кризи в українсько-польських відносинах, приводом для якої стали історичні питання. Йдеться, зокрема, про Волинську трагедію, загалом про масові вбивства українців і поляків під час Другої світової війни та після її завершення, а також про депортаційні операції.

На моїй депутатській пам’яті це вже шосте загострення історичної проблематики та пов’язаних із нею емоцій, особливо в польському політикумі та суспільстві.

• У 2010 році приводом стало надання звання Героя України Степанові Бандері. У відповідь польські депутати ініціювали ухвалення резолюції Європейського парламенту із засудженням цього рішення. Теза про те, що "з Бандерою Україна не стане частиною Європи", увійшла до польського та європейського політичного дискурсу саме тоді.
• У 2013 році польський парламент, медіа та широкі кола громадськості активно дискутували щодо способу відзначення 70-ї річниці Волинської трагедії. У кампанії за визнання її геноцидом поляків польські праві отримали підтримку 148 депутатів Партії регіонів, які звернулися до Сейму Республіки Польща із закликом здійснити цей "акт історичної справедливості".
• У 2016 році, вже під час російсько-української війни, польський парламент ухвалив рішення, в якому польсько-українське протистояння 1940-х років було визначене як геноцид.
• У 2023 році польські праві вимагали від Президента України Володимира Зеленського стати на коліна і просити вибачення від імені України як умову подальшої підтримки нашої держави.
• У 2024 році польський уряд фактично поставив ультиматум щодо вступу України до Європейського Союзу, пов’язавши свою позицію з нерозв'язаним питанням ексгумацій.

Зараз ми стали свідками й учасниками шостої хвилі загострення. Своєрідним "покаранням" для Президента України та всієї нашої держави має стати позбавлення Володимира Зеленського Ордена Білого Орла.

Читайте також: Україна-Польща. У політиці ображаються або ідіоти, або неймовірно сильні гравці

Емоційно це вкрай важка ситуація для українського президента і для всіх українців. Але в політиці емоції — поганий радник.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Кароль Навроцький стоїть перед вибором: або залишити орден колишньому канцлеру Німеччини Герхарду Шрьодеру, який отримує гроші від Путіна, або також позбавити ордена Президента України, який воює проти Путіна.

Я додам, що сьогодні польські праві фактично формують програму майбутнього відновлення відносин із Російською Федерацією. Перепусткою до цього, на їхню думку, має стати замороження відносин з Україною, згортання підтримки нашої держави та запровадження жорсткіших правил перебування українських громадян у Польщі.

Яке рішення ухвалить майбутній президент Польщі — невідомо. Але суть вибору, перед яким він опинився, є саме такою.

Тому фундаментом програми дій Української держави, політичних сил і суспільства має стати повернення до формули "Пробачаємо і просимо прощення". Це європейська формула, яка успішно спрацювала в польсько-німецьких відносинах і реалізовувалася протягом 1990-х — початку 2000-х років у наших відносинах із поляками.

Нагодою для нагадування про шлях, який наші народи вже пройшли до взаємного примирення на ґрунті правди, мають стати церковні відзначення 25-ї річниці візиту Папи Івана Павла II до України.

Саме у Львові він закликав українців і поляків до взаємного прощення та примирення.

Ми маємо продемонструвати, що українці пам’ятають цей заклик і хочуть продовжувати справу Святого Папи.

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.