Війна — це реакція на те, що Україна стає українською, а не на те, що вона зросійщена

Природно, повільно змінюючись в правильному напрямку зусиллями тих україномовних, хто не здавався, і яких тоді в суспільстві було менше, ніж тих, хто був частиною російськомовного світу.

Якби перші (україномовні) не старалися, а другі (російськомовні) не змінювалися під тиском перших — ми б не змінювалися як нація, а, відповідно, не мали б війни.

Бо війна — це реакція на те, що Україна стає українською, а не на те, що вона зросійщена.

Боротися проти імперії складно, але Україна це робила всі 30 років.

Читайте також: Соловій vs Єфросиніна: чи вагомим є аргумент "запиту публіки"?

Війна — результат того, що ми повертали собі українські культуру та мову, а не того, що були російськокультурними.

Російськокультурність частини суспільства лише на певний час відтермінувала цю війну. І ми не зможемо оцінити зараз добре, що вона почалася на 10 чи 20 років пізніше, чи погано.

Коли ти у великій війні, яку ти не можеш контролювати, дуже хочеться контролювати хоч щось.

Тож звертаєшся до власного або чужого відчуття провини.

"Це ви винні!" = означає дослівно, що якби не "ви", війни не сталося = ми усі могли цим керувати.

Але війна сталася б у будь-якому разі, бо винні в ній саме росіяни, їх світогляд, їх колоніальне мислення і їх прагнення.

І підміняти поняття тут не треба.

Це пост не про дискусію, а про її сайд-ефект, коли всі знову починають звинувачувати одне одного в тому, до чого не причетні.

Джерело

Про авторку: Ольга Духнич, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.