Волинь, Буча, Амстердам... Категорійне насильство?

Росіяни зараз вбивають українців за те, що вони українці. Але можуть не вбивати, якщо ті визнають себе росіянами політично і культурно. Тобто вбивають не за етнічною, а за культурно-політичною ознакою.

Чи це геноцид — залежить від визначення геноциду.

Українці на Волині у 1943 році вбивали поляків. За якою ознакою — етнічною, культурною чи політичною? Тобто як представників етносу, культури чи держави? Наскільки я можу судити, головним було останнє: йшлося про політичне питання, "чи ця територія є досі Польщею". 

Тобто українці, вчиняючи насильство стосовно поляків, у т.ч. некомбатантів, намагалися так скасувати наслідки політики "осадництва", яку проводила міжвоєнна Польща, і загалом претензії Польщі (у т.ч. польського уряду у вигнанні в Лондоні) на ці території як польські.

Так це чи не так — можна сперечатися. Але саме від цього питання залежить відповідь на питання, чи були ці дії українців геноцидом поляків.

Читайте також: Масові напади на футбольних фанів з Ізраїлю в Амстердамі: є поранені, затримали 62 людей

А насильство проти фанів "Маккабі" в Амстердамі — це насильство за якою ознакою — етнічною, культурною чи політичною? Це прояв суто міжетнічного конфлікту чи політичного конфлікту, пов'язаного з діями держави Ізраїль?

Від відповіді на це питання залежить відповідь на питання, чи були дії нападників проявом антисемітизму.

Всі названі ситуації є прикладами того, що Чарльз Тейлор влучно назвав "категорійним насильством" - коли насильство проти особи ніяк не пов'язано з діями цієї конкретної особи, а спрямоване на неї суто як на представника групи. А категорійне насильство є етичним злочином завжди, крім лише періоду війни для тієї сторони, яка веде справедливу війну (і то лише стосовно комбатантів). Часто воно є також і кримінальним злочином.

Тому я ніщо з названого не виправдовую.

Але це не означає, що не треба розбиратися в деталях і бачити відмінності.

Бо якщо не дати точної класифікації мотивам конфлікту, неможливо ні зупинити конфлікт (якщо він триває), ні залагодити його наслідки.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.