Ворожки і невігластво. Єрмак — не політик і ніколи ним не був
Єрмак не знає, що іконка і ворожки — несумісні речі. Ви або вірите в Ісуса Христа, або в танці з бубнами. Але ні перше, ні друге не знімає з вас відповідальності за кадрові призначення
Християни не вірять у ворожок і самі несуть відповідальність перед Богом за власні рішення.
Чому клерк призначає людей на посади — теж незрозуміло.
Хоча я знаю чому.
Тому що суспільство їм це дозволяє. І теж через незнання.
Активістка Марія Берлінська вперто пише у своєму дописі про Єрмака: "політики ОП", "політики завжди політики". Але Єрмак не політик і ніколи ним не був.
Він — клерк, який незаконно узурпував або принаймні отримав величезну владу. І зберігав її тому, що активісти, які мали контролювати владу, самі бігали до таких узурпаторів, легітимізуючи їх. І повторювали за ними: "політики завжди політики".
Це можна зрозуміти: люди завжди спілкуються з тими, хто має реальний політичний вплив. Андрій Єрмак такий вплив мав. Але відповідальні громадяни не можуть називати чиновників політиками і, догоджаючи цим чиновникам, сіяти недовіру до тих, кого обрали люди.
Читайте також: Андрій Єрмак і його приватна московська відьма
Будь-хто, хто каже: "я дію поза політикою" або "політикам не можна довіряти", — або прагне узурпувати владу, або хоче зняти з себе відповідальність за власний політичний вибір.
Адвокат Ігор Фомін не знає, що його клієнт не був парламентарем, і що різниці між словами "парламентар" і "народний депутат" у цьому контексті немає.
Але й хейтери Фоміна не знають, що насправді він — відомий і успішний адвокат.
Я познайомився з ним ще тоді, коли працював журналістом, і він захищав незаконно ув’язненого режимом Януковича Юрія Луценка. Справа дійшла до Європейського суду з прав людини, і Луценко виграв.
Заявника представляли Ігор Фомін, Валентина Теличенко та Анатолій Бущенко — юрист, який практикував у Харкові.
Валентина Теличенко раніше вела справу Георгія Гонгадзе, а Анатолій Бущенко очолював Українську Гельсінську спілку з прав людини, був одним із найавторитетніших українських правозахисників, а згодом став суддею Верховного Суду.
Отже, головна проблема полягає не лише в помилках окремих людей, а в загальному незнанні, яке спотворює оцінки, стирає межі між політиками й чиновниками, між професіоналами та дилетантами, між відповідальністю і безвідповідальністю.
Зрештою, між вірою і мракобіссям...
Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.
- Актуальне
- Важливе