Я хочу, щоб особовий склад у війську перестав бути особовим складом

З усіх жахливих російських запозичень це, мабуть, найжахливіше, набагато випереджає "бажаю здоров’я", хоча це теж бісить.

Власне, вся ця армія запозичена з Радянського Союзу, потім ще й багаторазово зіпсована, потім відроджена в проукраїнській формі. Але на слух все ще не така наша.  Все ще закохана у мерзенну міць радянського війська.

Якщо вдуматися, то що це за жахлива така конструкція – "особовий склад"? Склад осіб, де вони лежать штабелями? Склад, як у хімічному розчині, – безлика маса без початку і кінця, без форми й, відтак, без людського змісту. Рухомий склад, як у залізниці, іржаві вагони, яким стукають по колесах, перевіряючи справність?

***

Дискурс — це зброя, підсвідомість програмується словами, мова – дім буття. Дегуманізовано й індустріально, цей вираз спонукає командирів думати про своїх підлеглих – навіть не як про роботів, а як про набори деталей.

До речі, я чую, як окремі топові командири інколи або навіть постійно вживають інші терміни, наприклад, "персонал" або навіть "діти" (Кирило Верес). То кому слід давати мобілізованих?

Я хочу, щоб наш особовий склад перестав бути особовим складом, а став персоналом чи дітьми командирів. У нас, в Україні, командирів називали "батько".

Взагалі дивно, як наша армія відкидає всі надбання попередніх поколінь українських воїнів. Щоразу постає питання, а чим зайняті оці всі тисячі офіцерів з психологічної підтримки персоналу (так зараз називається ця сфера), якщо їх підопічних обзивають "особовим складом"? Ці тисячі недурних людей за своєю посадою мусять розуміти силу і цінність слів. Чи є у них якесь бажання й ініціатива з цим боротися?

Оці всі психологи на фронті, може, вони нарешті допоможуть повстати проти радянського дискурсу?

***

Можна було б подумати, що це якийсь російський агент постарався, щоб ми забули традиції УПА, армії УНР і козацьких полків. Але ні, все набагато гірше. Я думаю що цей такий собі колективний фсбшний агент у нашій підсвідомості, нечищеній від ворожого шлаку.

І головне, що це поміняти нічого нам не коштує, поремонтувати цю нещасну когнітивну рамку, в якій ми воюємо, як у невидимій клітці.

Росіяни прекрасно розуміють важливість слів.

Підсвідомість програмується словами.

Дискурс — це зброя. Мова — дім буття.

Діти – замість особового складу.

Джерело

Про автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.