Якщо ми виграємо війну, то подумаємо, чи треба нам НАТО

Радник зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому каже правильні речі. Але є запитання: а виграти - це як? Це що?

Гаразд. А якщо ми будемо здатними перемогти країну з найбільшим ядерним потенціалом у світі та з мобілізаційним резервом 25 мільйонів, країну, яка має найбільші природні ресурси у світі та партнерів, які мають необмежений фактично людський ресурс, то скажіть: а навіщо нам тоді НАТО?

Щоб що? Навчити три наших пілоти за два роки?

Чому не сказати просто: світ вирішує своє майбутнє. Зараз. Є два табори. І нам, у нашому таборі, точно треба країна, армія якої стримує найбільшого монстра нашого часу, не залучивши навіть весь можливий потенціал. І плювати на умовності - ви в нашій команді. Якщо почнеться велика заваруха, ми разом. А може, і не почнеться.

Читайте також: Саміт миру як альтернатива ООН

Бо заява Кірбі - це все одно що сказати: ми дамо вам кубок Анрі Делоне, якщо ви виграєте чемпіонат Європи з футболу. Якщо ми виграємо, ми самі цей кубок візьмемо, автоматично. Як співав Вакарчук: "Слова, слова. Немов вуаль"… Питання лише, що за вуаллю. Чи не якась огидна пика?

P. S. З позитивного. Кремлівські полудурки, особливо алконавт Дімон і гвардія пропагандистів, які верещать щодня про ядерні удари, остаточно дістали Вашингтон, і США таки розпочинає гонку ядерних озброєнь. Саме це свого часу вивело з гри СРСР, якому просто забракло ресурсів. Побачимо. Нам своє робить. А Путін тим часом їде до стратегічного партнера маршала Кіма: обмінювати металолом на електроенергію і ядерні технології. Може, ще людей попросить. У Кіма їх, щоправда, небагато, 25 мільйонів, але хто його знає. Може, дасть. Бо ніби з Гонолулу Штати поки не атакують...

Джерело

Про автора. Василь Зима, журналіст Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.