Якщо США врахують помилки історії, їм не доведеться втретє рятувати Європу

В обидвох випадках вступ американців у світові війни суттєво скоротив їхню тривалість, а також і без того захмарну кількість полеглих. 

Але правда також і в тому, що, забравшись з Європи після Першої світової (зокрема, через образу Вудро Вільсона на європейців), Штати змушені були повернутися сюди зі своєю армією під час Другої світової та знову зазнавати втрат. 

14 пунктів Вудро Вільсона викликали скептицизм і навіть ворожість із боку Франції, Італії та Британії. 

Клемансо кепкував, що в Бога було лише 10 заповідей.

Напруга між союзниками дійшла до того, що вже йшлося про можливість укладення сепаратного миру між США і Німеччиною.

І хоча Ліга Націй таки була створена, а Бельгія повернула собі суверенітет, Польща — державність, Дарданелли — відкриті, народи Австро-Угорщини отримали не просто автономії, як хотів Вудро Вільсон, а незалежність, — дух його 14 принципів усе ж був порушений. 

Бо цей дух був не в нових кордонах (які за чверть століття були брутально розтоптані), а в праві націй на самовизначення. 

Один із найбільших європейських народів — український був розділений між сусідами.

Читайте також: Визнання анексії Криму запустить хаос

І якщо в Чехо-Словаччини ще були мінімальні права для саморозвитку, то СРСР і Польща (меншою мірою також Румунія) використовували політичний терор, концтабори, етноциди. 

Ясно, що історія не знає умовного способу, та все ж незалежна Україна в 1920-1930 роках могла б стати імперорізом, який опинився б на шляху союзу Москви та Берліна. 

А союзницька до Польщі держава, яку було зраджено Пілсудським в Ризі, гарантувала б її незалежність не лише перед Москвою, але й перед Берліном.  Просто через сам факт її механічного існування — з величезними ресурсами, населенням та армією.

За всіх цих умов американцям просто не довелося б повертатися до Європи в 1940-х. 

Після Другої світової США вже не повторили цієї помилки. 

Проваливши свою політику в Китаї, де Трумен кинув Чан Кайші й закрив очі на захоплення влади Мао Цзедуном (породивши масу нинішніх проблем), - в Європі було все інакше. 

Доктрина Трумена і план Маршалла зупинили перемогу комуністів в Італії та Франції та приєднання їх до російського блоку. 

Та ось цей довгий період присутності американців закінчується. 

Чи не доведеться згодом американцям знову повертатися до Європи, аби погасити пожежу, якої можна було б не допустити? Доведеться. 

Але лише за однієї умови. 

Якщо на карті Європи не буде того, чого не було після Першої та Другої світових воєн. 

Якщо Трамп зробить з Україною те саме, що Трумен необачно зробив з Китаєм. 

Читайте також: Для Путіна Київ — уже не "наше" місто. І це добре

Усе минуле століття свідчить: Україна — це балансир європейської стабільності, і якщо він поламаний — кошмарить весь континент. 

Розкішний празький вокзал у міжвоєнний період, а потім у 1948-1953 роках називався ім'ям Вудро Вільсона. 

Хоча його 14 принципів першопочатково й не передбачали незалежності Чехії, а лише автономію. 

Але так склалися обставини: імперія розлетілася на друзки, Вільсон був змушений визнати право підгабсбурзьких народів на свої держави. 

Українцям у такому праві відмовили, американці виявилися ще більш неприхильними до української незалежності, ніж французи. 

Держсекретар США Ленсінг заявив, що українці мають визнати своїм правителем Колчака, а коли наші представники Марголін та Окуневський нагадали йому про 14 пунктів Вільсона, то Ленсінг сказав, що знає лише один російський народ. 

Сто років виявилися достатнім терміном, аби американці перестали хоча б публічно кринжувати такими заявами.

Але, видно, їм треба ще століття, аби вибити цю галіматью з глухих закапелків їхнього підсвідомого.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.