Портников про стратегію енергетичного терору Путіна

Російський президент продовжує свій шлях по сходах ескалації, який лише посилився після його зустрічі з американським президентом на Алясці

Зміст

Після масованих ударів по Україні, після появи російських дронів та літаків у повітряному просторі країн НАТО, Росія перейшла до спроб систематичного знищення української енергетики. Удари по різних містах України завдаються майже щодня; останній такий — нещодавно у столиці, і його ціллю стали теплові електростанції міста. Окрім того, було завдано ударів по українських газових родовищах, що також має спричинити серйозні проблеми взимку.

Путін не вперше робить такі спроби "заморозити" українців — всі добре пам’ятають тривожну і темну зиму першого року великої війни. Але зараз ці удари стали набагато систематичнішими, до того ж вони відбуваються на тлі пропозицій припинити війну і розпочати перемовини щодо миру.

І Путін, як бачимо, ці пропозиції відверто ігнорує. Чому?

Тому що, по-перше, він вважає, що Захід не має інструментів, аби на нього серйозно натиснути; а по-друге, сприймає будь-які перемовини як шлях до капітуляції супротивника. І тому Путін упевнений: якщо йому доведеться погодитися на перемовини, то це мають бути перемовини про капітуляцію України та створення умов для її подальшого зникнення з політичної карти світу.

Читайте також: Блекаут нас точно не зламає

Отже, він прагне зробити Україну територією, непридатною до нормального життя. Удари по енергетиці, на думку російського президента, мають створити в українців стійке відчуття, що в них немає іншого вибору, окрім як здатися Росії. І хоча в історії ще не було випадків, коли бомбардування міст призводило до тотального бажання капітулювати, Путін цього не враховує — хоч як би свідчила протилежне й історія, й досвід цієї війни.

Але мотивація атак по енергетиці може бути значно ширшою, ніж лише деморалізація суспільства. Це також прагнення знищити українську економіку — аби навіть у випадку завершення війни Україна не мала серйозних перспектив для відновлення, ставши наочним прикладом того, що відбувається з країнами, котрі не підкоряються волі Москви. Це може бути й демографічною зброєю: створити нестерпні умови життя, щоб нова частина населення виїхала. Адже чим менше українців залишиться в Україні, тим більше шансів у Росії зберегти свою роль геополітичного магніту майбутнього, навіть за умови подальшого скорочення російського населення. Нагадаю: демографічні війни — не нове для московської імперської практики; приклади є й у часи імперії, й у радянську епоху. Один лише Голодомор чого вартий! А тепер Путін прагне організувати "енергомор".

Читайте також: Війна на виснаження. 2025 - ?

Розмовами й умовляннями цьому, звісно, не зарадити. Останні місяці — місяці постійних розмов Трампа й Путіна — це переконливо довели, мабуть, навіть самому американському президентові, хоча багато хто з самого початку попереджав, що всі ці перемовини приречені на провал.

Але знищенню енергетичної інфраструктури можна протидіяти іншим шляхом — послабленням військового й енергетичного потенціалу самої Російської Федерації. Українські удари по російських військових об’єктах та нафтопереробних підприємствах можуть змусити російського президента якщо не замислитися про мир, то принаймні бути обережнішим зі своїми ударами. Росія вже втратила значну частину переробних потужностей, що створює проблеми для її економіки й робить війну дорожчою. І це — лише завдяки атакам дронів на російські об’єкти. Якщо Україна отримає достатню кількість далекобійних ракет, Росія може опинитися без великої частини свого економічного потенціалу.

І саме це — правильний підхід. З драконом не домовляються про мир. Навіть якщо неможливо відрубати йому голову, принаймні можна вибити смердючі зуби.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів

2026, вiвторок

23 червня