З мобілізованих "бусиками" виходять надійні воїни

Мій рівень англійської починається і тут же закінчується до речі, на рівні "пенсл, тейбл, віндоу". Все. Правда в січні 2022 року, в аеропорту Мюнхена я пояснив на пальцях німецьким прикордонникам, чому я… коротше, щось я їм відповів, на те, що вони щось спитали. А що точно вони питали, я вже узнав після того, коли вони зрозуміли, що їм я відповів не те, що вони питали. Хоча я був впевнений, що відповів на питання.

Так ось, інтелігентна людина, яка з англійським на "ти", людина, яка запросто може бути синхронним перекладачем, для мене як з іншої планети… Угу! Виявляється, і вона теж зустріла у Львові на вулиці тих самих тецекашників.

Читайте також: Кульмінація війни

- Як опинились в дешеве?

- Дуже просто. Йшов вулицею за автівкою на СТО. Зупинили поліцейські для перевірки документів.

- Дайте вгадаю, що було далі?!

- (Сміється). Ну да… Як з під землі працівники тецека. Поїхали, кажуть, покатаємось.

- Погодились?

- А у мене був варіант? (Знов сміється).

- Нууууу… Варіантів багато. Добре. Зараз про інше. І що далі?

- Відвезли до тецека. Правда, жартома питали, чого це я не хвилююсь.

- І що відповіли?

- А сенс хвилюватись, якщо це не допоможе.

- Угу! Як у фільмі. І що потім?

- Швидко пройшли комісію і через добу я вже був в навчальному центрі.

- Нічого собі, швидкість.

- Та да. Там все швидко.

- До речі, були варіанти втекти?

Читайте також: Армія — не стадіон, де кожен підказує, куди тобі бігти

Чоловік, якому вже майже сорок, спокійно розповідає свою особисту історію потрапляння у військо. У нас він вже два тижні. І як то кажуть, "ноу проблем".

- Втекти? Та валом варіантів. Можна було і по дорозі до навчального центру рвонути. Один так і зробив.

- А ви чого не побігли за ним?

- Щоби що? Потім все життя бігати?

- Добре. Зрозумів. Чи погодитесь ви із думкою, яку зараз поширюють скрізь… Усі, кого мобілізували в такий спосіб, себто з вулиці, від них у війську ніякого толку?

- (Сміється) Ну, від мене ж є користь?

- (Вже сміюсь я) Може ти особливий?

- Може… Тільки скільки людей зустрічав з тих, ну, кого на вулиці прийняли тецекашники, усі намагались… та й намагаються бути корисними.

- (Сміюсь) Прям таки всі?

- Ну майже… (Дмитро посміхається). Один втік з навчального центру, а інший… розуму не вистачило. Спалився.

- І все?

- І все! Більше ніхто не намагався здриснути.

Можна було б, звісно, не вірити його словам, але в нашому підрозділі з десяток тих, кого мобілізували з вулиці. Одні на навчаннях, опановують військовий фах. Інші, чекають своєї черги. Треті вже повернулись з навчань. Іржі серед них доки не помітили… Як буде далі, побачимо!

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.