Зняття мораторію на протест непокоїть

Другий аспект — повне ігнорування думки суспільства та європейських партнерів (від яких залежить наш рух в ЄС). Те, що поспішали, проголосували під протести, а тепер відмовчуються — тільки посилює розуміння, що думка українців нікого не цікавить. Вони в очах влади або дурні й не розуміють таких тонкощів, як модернізація держави. Або діти малі, яких потрібно загнати у прописані "дорослими"  рамки, попри явне "не хочу". Така чуттєва тема мала б бути обговорена та проголосована у двох читаннях окремим законом. Та ще й після консультацій з європейцями. Адже, ми рухаємося в ЄС. 

Натомість — зневага та маніпуляція, на яку люди просто не могли не відреагувати.  Відповідальність за все це несе провокатор, а не спровокований ним громадянський рух. Те, що влада вдалася до таких методів (навіть, якщо мала високі мотиви), свідчить про некомпетентність та зухвалість вищого керівництва країни, не здатного прорахувати наслідки. А ще про кричущу неповагу. 

Також непокоїть зняття мораторію  на протест. Дії влади давно дратували суспільство. Але, був своєрідний "пакт про ненапад". Адже, зовнішня загроза нікуди не ділася. Та й політичний процес на паузі. Тож суспільству, попри незадоволення, доводилося співіснувати з тим, що є. І ось, цією відповідальною позицією явно скористалися. Як, зрештою, і відповідальною позицією союзників, які не можуть не допомагати Україні, що воює. Розрахунок був на те, що в країні війна, тож особливих дій та заяв супротив не буде. І це принизливо. Ба більше! Це по-путінськи: сприймати продиктовані ситуацією поступки за слабкість та атакувати. Архітектори всього цього не врахували, що протест проти їхніх ігрищ відкриває дорогу для інших "протестів", вже зрежисованих ворогом. Я нагадаю, що за планом 22 року, в момент російського нападу на Київ, тут мав би відбуватися багатотисячний протест  "за мир". Ці мережі нікуди не поділися. Тільки приросли додатковими переляканими та завербованими вже під час війни людьми. 

І це, на мій погляд, найгірше. Намагаючись протягнути щось собі потрібне, "5-6 ефективних менеджерів" спричинили вибух, хаос та поставили країну під загрозу ворожих масових акцій всю країну. 

Я вже мовчу про наслідки для репутації інституцій, від яких залежить виживання країни. От хто тепер повірить СБУ та ГУР, що, до прикладу, акції: за мир, за російську мову та за скасування мобілізації зрежисовані та проплачені з Москви? Замазані всі. Малюк, Буданов щось пояснюють, коли ініціатори мовчать. Це дискредитує спецслужби. Перетворює їх з героїв, що нищать ворога у політичних "чого ізволітє". 

От навіщо таке було робити? Хай розповідають  та відповідають ті, хто здатний за день забезпечити голосами таке голосування. Це явно не очільники СБУ та ГУР. А ще ця історія зі шпигунами. Це взагалі не сіло не впало. Ніякі шпигуни не ж причиною руйнації чинної системи. Інакше подібні голосування про підпорядкування Генпрокуратурі всіх і всього в країні  відбувалися б ледь не щодня. 

І помітьте, я ані слова не сказала про те, чи дійсно НАБУ та САП тут є єдиною перешкодою від скочування в корумпований авторитаризм. Бо це немає значення. Насправді — це управлінська катастрофа. І я не впевнена, що у влади є повне розуміння того ганьбища, в яке вона вляпалася і втягнула всіх нас. Думаю, що розбиратися із наслідками знову доведеться суспільству. Через своїх депутатів та ГО вимагати відповідей та продержавницьких дій. А ще, потрібно слідкувати за самим протестом та інституалізувати його, щоб не допустити туди російську агентуру. Адже на Майдані постійно виникали провокатори. А Самооборона та протестуючи їх постійно виявляли та виводили з площі.

Джерело

Про авторку: Лариса Волошина, журналістка, психологиня

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.