23 березня з космодрому Байконур Роскосмос з другої спроби зумів запустити ракету з космічним кораблем "Союз" до Міжнародної космічної станції. На борту цього корабля крім російського астронавта та представниці Білорусі (яка, до речі, стала першою білорускою в космосі) була ще й американська астронавтка. NASA та Роскосмос вже десятиліттями практикують такі перехресні польоти, коли російські космонавти можуть літати на американських космічних кораблях на МКС, а астронавти NASA – на російських. Більше того, NASA декілька разів заявляла, що "напруженість на землі не впливає на співпрацю країн у космосі".
Тож, як це можливо, що NASA та Роскосмос продовжують працювати разом, робити спільні світлини на тлі своїх прапорів та хвалитися цим у соцмережах? Невже космос справді поза земною політикою? Еспресо відповість на ці питання.
Про що у статті:
Фото: Вікіпедія
Кінець Другої світової війни ознаменував початок холодної – протистояння між двома гегемонами на світовій карті – США та Радянським Союзом. Американці першими створили ядерну зброю завдяки старанням тисяч науковців на чолі з фізиком-теоретиком Робертом Оппенгеймером (про життя якого Крістофер Нолан зняв однойменний байопік, що став кращою стрічкою року). Однак СРСР вже за чотири роки, у 1949 році, випробував свою ядерну зброю, таким чином почалася гонка ядерних озброєнь. Однак паралельно відбувалася інша гонитва – за освоєння космосу.
Після закінчення Другої світової війни США та СРСР зацікавилися німецькими ракетними технологіями, зокрема, ракетою "Фау-2", яку німці використовували для ураження міст. Власне, саме німецькі напрацювання і технології стали основою для подальшого розвитку ракет у космічних програмах. Після війни багато німецьких науковців та інженерів перейшли до роботи в США та в Радянському Союзі. Їхні знання і досвід стали невід'ємною частиною розвитку ракетної промисловості в цих країнах. Наприклад, творець "Фау-2" - конструктор Вернер фон Браун - став американським громадянином і саме він започаткував ракетну програму США.
Чому американців та росіян зацікавив космос? Важливо сказати про три ключові аспекти:
Геополітична конкуренція та панування. Кожна країна бачила космос як новий фронт у боротьбі за світову гегемонію і хотіла продемонструвати свою технологічну перевагу та науковий потенціал.
Військові аспекти. Обидва блоки були зацікавлені у розвитку ракет, здатних до доставки ядерних боєголовок на великі відстані, щоб забезпечити собі стратегічну перевагу.
Престиж та національна гордість. Відправлення перших супутників, астронавтів та посадкових модулів на Місяць стало символом національної престижності та досягнень, що підвищило як патріотизм всередині країн, так і престиж в очах інших.
На початках, у 50-60 роках минулого століття, темпу космічним перегонам задавали радянці, адже вони першими запустили штучний супутник та першими відправили людину в космос. Однак згодом перевагу здобули американці, адже на відміну від СРСР, який ніколи не намагався такого зробити, США у 1969 році доставили людину на Місяць.
70-ті роки ХХ століття ознаменувалися початком політичної розрядки між двома суперкраїнами. У 1970 році США, СРСР та інші країни підписали Договір про непоширення ядерної зброї, а у 1972 році американці та росіяни підписали договір про обмеження стратегічних збройних систем, який передбачав обмеження розмірів та кількості ядерної зброї обох країн. Це дало початок налагодженню міжнародної наукової співпраці найвідомішим прикладом якої став спільний проєкт СРСР та США – "Союз - Аполлон" – спільний експериментальний політ космічних кораблів астронавтів з США та з Радянського Союзу.
Фото: Вікіпедія
У липні 1975 року у космосі сталося те, що не могло відбутися на Землі – кордон між двома країнами був відкритий – космічні кораблі "Союз-19" та "Аполлон" 46 годин і 36 хвилин були у стані стикування. Відбулося символічне рукостискання та астронавти кілька разів "ходили в гості" одне до одного. Саме ця подія вважається початком співпраці між двома країнами в космосі. Проєкт став першою спробою обох продемонструвати можливість мирного співіснування та співпраці у космічному просторі попри геополітичні та ідеологічні відмінності.
Фото: Вікіпедія
Ідея створити спільну Міжнародну космічну станцію виникла ще у 1980-х роках. МКС задумувалася як місце порозуміння, взаємодії, прогресу та розвитку космічних зусиль вчених різних країн. Росіяни мали досвід у створенні таких станцій, зокрема, багатьом відома станція "Мир", яка з’явилася на орбіті в другій половині 80-х років минулого століття (у 2001 році її затопили). Натомість у американців такий досвід був обмежений.
Після розпаду Радянського Союзу, у США вирішили, що ось і настав цей час, коли вчені Росії та Америки можуть разом працювати на благо людства. Росіяни ж погодилися, бо не мали грошей, щоб самостійно займатися цим. Тому по суті МКС стала дітищем двох космічних програм – американської та російської - до яких долучилися й інші.
Перший модуль вивели у 1998 році. З того часу МКС розрослася до розмірів футбольного поля і там можуть одночасно працювати семеро людей. У ній є як американські, так і російські сегменти, які поділяються на окремі модулі. Загалом це найдорожчий створений людьми об’єкт, ціна якого перевищує 150 млрд доларів, а ще кілька мільярдів щороку витрачається на експлуатацію станції. Цікаво, що РФ фінансує близько 15-20% вартості експлуатації МКС. При цьому Росія вважає себе практично рівноправним партнером.
Враховуючи, що станція вже десятки років у космосі, звісно, вона не вічна. Приблизно у 2031 році її чекатиме та ж доля, що й іншого космічного сміття – затоплять у нейтральних водах Тихого океану, де спочиває й станція "Мир". Але до цього часу, МКС треба обслуговувати, а космонавтів завозити і привозити звідти.
До 2011 року американці використовували для цього свої космічні шатли. Та коли цю програму закрили після 30 років експлуатації, єдиним перевіреним способом залишилися російські ракети "Союз", які ще з 60-х років минулого століття відправляли астронавтів у космос. Тому NASA почала користатися цим російським "космічним таксі", натомість Роскосмос почав отримувати регулярні контракти і гроші за це. Хоча росіяни останніми роками постійно казали, що покинуть проєкт МКС, але не в останню чергу гроші за "космічне таксі" їх тримали й тримають. Бо мова йде про приблизно 100 млн доларів за одну місію. А крайній політ у березні цього року транспортного корабля "Союз" став 71-м на МКС. Тобто росіяни вже заробили мільярди доларів тільки на цьому.
Фото: ТАСС
Звісно, що закривши проєкт із шатлами американці почали шукати нові способи. Тому залучили комерційні компанії, як SpaceX Ілона Маска, щоб ті розвивали інші можливості доставки людей в космос і на МКС. У 2020 році вдалося подолати монополію російського "космічного таксі", адже вперше до МКС пристикувати комерційний корабель SpaceX Dragon 2 з астронавтами на борту. Станом на сьогодні компанія SpaceX здійснила тридцять успішних вильотів з корисним вантажем для МКС, а також вісім місій з перевезення астронавтів. Нові вже заплановані на цей і наступний рік. Це здійснюється в рамках програми Commercial Crew Program (Програма комерційних польотів). NASA планує додати до цих польотів ще й компанію Boeing, коли їхній космічний корабель Boeing Starliner почне працювати (не раніше 2025 року). NASA уклало контракт на шість оперативних місій з Boeing і чотирнадцять зі SpaceX.
Фото: SpaceX
Американці кілька разів заявляли, що все, більше не будуть користуватися послугами застарілих російських кораблів. Але завжди було якесь "але ".
Початково і SpaceX, і Boeing мали значно раніше завершити свої розробки і доставляти людей на МКС. SpaceX це вдалося у 2020 році, а Boeing відклав справу до 2025 року. Тобто як SpaceX, так і Boeing мали і мають певні труднощі з використанням своїх ракет та кораблів. Тобто вони не можуть ще повністю задовольнити всіх потреб NASA. Хоча фінансово і вигідніше використовувати саме комерційні багаторазові ракети, ніж працювати з Роскосмосом. Російські ракети "Союз" попри всі свої недоліки і маленькі розміри, вважаються надійними і перевіреними щодо доставки астронавтів, адже кілька десятиліть роблять свою роботу без серйозних інцидентів.
До того ж, контракти про доставку ракетами "Союз" підписуються наперед. Остання угода каже, що перехресні польоти будуть як мінімум до 2026 року. Одна з причин поновлення угоди – для уникнення ризику в разі позаштатних ситуацій, щоб станція не залишилася без фахівців по одному із сегментів. У космічних справах важко все прорахувати, тому це також додаткова страховка - наприклад, якщо щось станеться з запуском SpaceX, є можливість підстрахувати себе російськими ракетами і навпаки.
Та навіть після завершення 2025 року NASA не розірве всіх угод з Роскосмосом щодо МКС, і буде далі співпрацювати з росіянами, поки станцію не затоплять. Про це ще минулого року заявив голова NASA Білл Нельсон, хоча і засудив вторгнення Росії в Україну.
"Ми повністю засуджуємо агресію президента Путіна. Але співпраця на борту МКС триває в дуже професійній манері між астронавтами та космонавтами без збоїв. І я очікую, що це продовжуватиметься до кінця десятиліття, коли ми зійдемо з орбіти космічної станції", - сказав Нельсон.
Також треба розміти, що повністю розділити російські і американські сегменти на станції практично неможливо, бо вони функціонують, як сіамські близнюки. Хоч російська частина станції у значно гіршому стані.
Читайте також: На російському сегменті МКС стався витік повітря, який прогресує
Тобто американці будуть співпрацювати з росіянами щодо експлуатації МКС як мінімум до 2031 року. Це відбувається всупереч низці скандальних заяв ексглави Роскосмосу Дмитра Рогозіна, який погрожував знищити МКС, а також на тлі того, що путінські пропагандисти та влада у Кремлі називає США своїми ворогами. Теперішній голова Роскосмосу Юрій Борисов також феєрить заявами. Наприклад, у липні 2022 року він сказав, що Москва покине МКС після 2024 року, але вже наступного дня у NASA спростували це.
Росії, звісно, робота з американцям є вигідною, бо це і додаткові сотні мільйонів доларів щороку, і розвиток космічної галузі, але, що найгірше для українців – росіяни таким чином просувають свої політичні цілі. Адже прапор країни терориста досі на МКС, а російські (а тепер і білоруські) астронавти стають обличчями досягнень науки у космосі: вони дають інтерв’ю, фотографуються і безперешкодно просувають через нібито нейтральний космос цю ідею безкарності злочинної російської влади та їх армії. Наприклад, у липні 2022 року троє російських космонавтів на Міжнародній космічній станції вивісили прапор "ЛНР".
Фото: Bloomberg,
Чи правильно, щоб таке відбувалося? Звісно, що з моральної точки зору NASA мала би відмовитися від будь-якої співпраці з росіянами. Чимало вчених США про це говорили.
"Тепер Росія офіційно використовує МКС для просування своєї незаконної та аморальної війни в Україні, де вони щодня вбивають мирних жителів. Ми більше не можемо це ігнорувати", – написав у соцмережі Х астронавт Террі Віртс.
Але у NASA продовжують діяти з прагматичного боку, кажучи, що є технічні труднощі, що МКС - спільний проєкт і так далі. Хоча навіть для пересічної людини, яка далека від космічної галузі є зрозумілою проста істина: коли є бажання, тоді знайдуться і можливості. Та для американців МКС є не просто лабораторією, яка літає на висоті понад 400 км, а ще й певним символом того, що принаймні в науковому сенсі діалог завжди можливий, навіть, коли мова йде про таку терористичну країну як Росія. У США десятиліттями побоювалися спершу СРСР, а потім РФ через ядерні загрози, тому цінують будь-який майданчик для дипломатії, хоч той у буквальному сенсі знаходиться у космосі.
"Я вважаю, що, швидше за все, це відбувається через розуміння того, що і США, і РФ багато втратять, якщо припинять працювати разом на станції", - сказав минулого року директор фонду "Безпечний світ" Браян Віден, маючи на увазі, що станція набула особливого значення у стосунках американців та росіян.
Фото: NASA
Та не все так чорно і дволико з боку американців, як воно може виглядати. Оскільки відносини між NASA та Роскосмосом погіршилися ще до повномасштабної війни. Відколи росіяни анексували Крим та створили маріонеткові уряди в "ЛНР" і "ДНР", щороку все більше російських компаній потрапляти під санкції. Серед них були й ті з якими співпрацював Роскосмос. Росіяни навіть намагалися шантажувати американців: мовляв, або знімайте санкції, або не будемо доставляти ваших космонавтів на МКС. Тому робота SpaceX, і Boeing значно розв’язала руки США і дала можливість не йти на поступки.
Після повномасштабного вторгнення стосунки між NASA та Роскосмосом набули обмеженого характеру, адже список санкцій значно розширився і торкнувся діяльності Роскосмосу. Американці і росіяни припинили розробки нових спільних космічних програм. Москва не змогла продовжити свою співпрацю в інших міжнародних проєктах дослідження космосу, оскільки стала небажаним партнером, країною-вигнанцем.
Наприклад, росіяни відмовилися (вірніше сказати, що їх "попросили" не пхатися) від участі в програмі Artemis, до якої долучилися кілька десятків країн, які очолює США і мета програми – повернути людину на Місяць, а згодом доставити і на Марс.
"Я не думаю, що є багато людей на даний момент, які могли б сказати, що Росія дійсно готова відправити космонавтів на Місяць у терміни, в які ми плануємо, або, можливо, міг би Китай. Я думаю, що космічні перегони насправді відбуваються між нами та Китаєм", – заявив влітку 2023 року директор NASA Білл Нельсон, прямо кажучи, що у США не розглядають теперішню Росію як конкурентоспроможну у космічних перегонах.
Російська Федерація зблизилася з Китаєм для освоєння Місяця, хоча цей проєкт повністю керується китайцям. Тому, по суті, росіяни ведуть свою окрему програму, яка. як видно, є невдалою. Варто згадати, що у 2023 році росіяни провалили свою першу після розвалу СРСР спробу здійснити посадку на Місяць. Їхній супутник "Луна-25" розбився під час цієї посадки. Найбільш показово, що за кілька днів індійці самостійно змогли зробити те, що не вийшло у росіян – їхній супутник успішно приземлився на південному полюсі Місяця.
Як пише Bloomberg, після вторгнення в лютому 2022 року Росія втратила таких клієнтів, як лондонський супутниковий оператор OneWeb Ltd і космічне агентство Південної Кореї, що позбавило її цінного джерела іноземного фінансування. Європейське космічне агентство в 2022 році відмовилося від спільної місії на Місяць та Марс.
За роки війни космічна галузь РФ перебуває в стані стагнації та невпинно скорочується. Показовим є те, що Росія має понад дві сотні супутників у космосі, натомість Китай – понад 600 (не говорячи про США з їхніми майже 5 тис. діючих супутників). NASA все більше співпрацює з приватними компаніями за якими майбутнє комічної галузі, натомість у РФ цей ринок майже відсутній, а через санкції – важко конкурувати. Тому Міжнародна космічна стація є тим останнім форпостом росіян у космосі за який вони тримаються. Адже якщо за 6 років її планують ліквідувати, РФ може залишитися без нічого: ні своєї станції, ні своїх успіхів у освоєнні Місяця, ні своїх приватних успішних компаній в цій перспективній галузі.
Читайте також: SpaceX продаватиме технології Starlink іншим компаніям, щоб заробити грошей