Найбільша неядерна бомба, яку застосовували вперше в історії: що таке GBU-57, якою американці атакували ядерні об'єкти Ірану

Що таке GBU-57 і як її розробляли

GBU (Guided Bomb Unit) – це серія американських високоточних авіаційних бомб, що використовують різні системи наведення або їх комбінації.

Власне GBU-57 називають ще МОР (від англ. Massive Ordnance Penetrator – масивний пробивний снаряд). MOP – це керована протибункерна авіаційна бомба, створена спеціально для знищення цілей, розташованих глибоко під землею. Виготовляє GBU-57 авіабудівний концерн Boeing.

Роботу над бомбою для проникнення під землю, вагою в 30 тис. фунтів (13 600 кг) розпочали ще у 2002 році. Через технічні труднощі її припинили, однак операція в Іраку показали недоліки протибункерної американської зброї – невисокий рівень проникнення і недостатній рівень руйнувань. Це відродило інтерес до розробки великих протибункерних бомб.

У квітні 2011 року Повітряні сили США замовили вісім GBU-57 та допоміжне обладнання на суму $ 28 млн. У вересні того ж року військові отримали 20 бомб, призначених для доставлення бомбардувальниками B-2. У 2012 році Конгрес схвалив виділення 81,6 мільйона доларів на подальший розвиток та вдосконалення зброї.

У січні 2015 року Пентагон провів навчальне бомбардування з застосуванням GBU-57. Фактично США симулювали атаку на фабрику зі збагачення урану, яка розташована поруч з містом Кум. Дана фабрика знаходиться на глибині близько 80 м під горою, і, швидше за все, укріплена бетоном, писало американське видання The National Interest.

До 2018 року боєприпас модернізували, удосконаливши характеристики для атаки важковражальних і глибоко розташованих цілей. Тоді на території штату Міссурі провели випробування вдосконаленої версії GBU-57. На відео The Aviationist можна побачити, як бомбардувальник B-2 Spirit скидає снаряд, той розкриває стабілізатори під час польоту, а через кілька секунд після падіння бомби піднімається вогненний стовп.

Що відомо про бомбу GBU-57

Бомба МОР має вагу 13,6 тонни. Маса вибухової речовини складає близько 1/5 від загальної маси бомби, решта 80% – металевий корпус. В бомбі використали суміш вибухових речовин.

фото: militaeraktuell.at

Від інших боєприпасів її відрізняють не лише розміри й вага, але й здатність проникати глибоко в землю, пробиваючи бетон і сталь, перш ніж вибухнути, завдаючи максимальної шкоди захищеним підземним цілям. GBU-57 може "заритися" на 60 метрів в землю і на 16 метрів у бетон перед тим, як здетонувати. Такої глибини проникнення вдалося досягнути завдяки поєднанню кінетичної енергії від падіння з великої висоти та вдосконаленої конструкції, що зберігає цілісність при ударі. Якщо кидати кілька бомб послідовно, то з кожним вибухом вони проникатимуть все глибше.

Бомба оснащена навігаційною системою з GPS-наведенням, що гарантує точність потрапляння. За деякими даними, GBU-57 обладнана електронними контрзаходами, що допоможуть протидіяти засобам радіоелектронної протидії Ірану.

До слова США не передали цю бомбу жодній із країн світу. Навіть своїм найближчим союзникам, на кшталт Ізраїлю.

Як доставляють бомбу MOP

Доставляти МОР може лише один носій –  американський стратегічний бомбардувальник B-2 Spirit, також відомий як "стелс-бомбардувальник", один із найсучасніших американських літаків. За даними виробника B-2 може нести до 18 тонн бойового навантаження. Однак ВПС США повідомляли про успішні випробовування B-2 з двома GBU-57 на борту (понад 27 тонн). Ці бомбардувальники можуть подолати 11 тис. км без заправлення і 18,5 тим. км з одним дозаправленням в повітрі.

"У разі застосування MOP проти противника з сучасною ППО, як-от Іран, бомбардувальники B-2, ймовірно, супроводжували б інші літаки. Наприклад, винищувачі-"невидимки" F-22 могли б використовувати для придушення ППО, а дрони – для оцінки наслідків удару та визначення, чи потрібні додаткові атаки", – писав незадовго до атаки ВВС.

Технічні характеристики GBU-57

• Довжина – 6,2 м,
• Діаметр – 0,8 м,
• Вага – 13 609 кг,
• Бойова частина – 2700 кг,
• Глибина проникнення – до 60 м.

Що атакували бомбами GBU-57

фото: Getty Images

Головною ціллю бомб став завод зі збагачення урану в Фордо, який Іран заховав під горою на невідомій глибині. Defense Express називав цей об'єкт "серцем ядерної програми Ірану".

Фордо є другим ядерним об'єктом зі збагачення урану в Ірані після основного центру в Натанзі. Об'єкт збудували у 2006-2009 рр., він вбудований у схил гори, неподалік міста Кум, близько 100 км від столиці.

У березні 2023 року Міжнародна агенція з атомної енергії (МАГАТЕ) виявила на цьому об'єкті частинки урану, збагачені до 83,7%. Цей рівень вважається майже придатним для ядерної зброї.

Автори порталу The War Zone наголошували, що лише військово-повітряні сили США мають у своєму розпорядженні "конвенційне" озброєння для ураження таких заглиблених цілей, як об’єкт у Фордо. Йдеться, зокрема, про GBU-57, адже гіпотетичний удар по Фордо – "це буквально те, для чого власне й створювалась GBU-57 MOP".

Чи була успішною атака бомбами МОР об'єктів в Ірані?

Видання The Wall Street Journal наводило слова колишнього працівника Пентагону Міка Малроя, що спеціалізувався на Близькому Сході. Малрой сказав, що, якщо США візьмуть участь у бойових діях і атакують заводи у Фордо і Натанзі, то для їхнього знищення може знадобитися близько 12 бункерних бомб. Професор Пола Роджерса з кафедри досліджень миру британського Університету Бредфорда в коментарі ВВС оцінював операційний запас бомб GBU-57 в американців як обмежений – "не більше, ніж 10-20".

Вже після атаки Fox News повідомляв про 6 використаних бомб МОР. Про наслідки їх застосування поки точно говорити важко. Офіційний Вашингтон повідомив про повне знищення заводу у Фордо. Натомість іранці кажуть, що готувалися до атаки, а відтак усі важливі ядерні об'єкти евакуювали заздалегідь.

Невідомо також, чи справді у Фордо було зруйновано всю інфраструктуру, адже дані про підземний завод були суперечливими. Якщо спочатку повідомляли, що Фордо захований приблизно на 80 метрів під шаром гірської породи та ґрунту, то на початку червня 2025 року були оприлюднені інші цифри. Очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі в інтерв’ю для Financial Times зазначив, що "найбільш чутливі елементи" іранської ядерної програми розміщені на глибині аж 800 метрів. Він наголосив, що сам неодноразово був на цих об’єктах і міг пересвідчитись у цьому. Гроссі був упевнений, що об’єкти ядерної програми Ірану неможливо знищити одним швидким хірургічним ударом.

Оглядачі Defense Express також наголошували, що у випадку, якщо справді йдеться про глибину в 0,8 км, досягнути цілей, виконавши удар лише "конвенційним" високоточним озброєнням є неможливо.

Після атаки Іран уже заявив, що не планує зупиняти власну ядерну програму. Дональд Трамп натомість вважає, що Тегеран повинен тепер укласти мир, однак "якщо проблему Ірану не врегулюють, то США готові завдати нові удари.