Від радянських танків у Будапешті до дружби з Кремлем: про забуті уроки Угорської революції 1956 року

Студенти, робітники та звичайні громадяни Будапешта вийшли на вулиці, вимагаючи свободи, демократії та виходу радянських військ. Жорстоке придушення з боку СРСР залишило історичні шрами, які відчуваються й досі. Цей день нині в Угорщині вшановується як День свободи і пам’яті, хоча достатньо одного погляду на дії теперішнього керівництва країни, щоб зрозуміти, що дух тієї боротьби за незалежність дедалі більше затьмарюється проросійською політикою влади.

Еспресо нагадає про історію і важливе значення Угорської революції. 

Угорщина після Другої світової: від руїн до радянської залежності

Після завершення Другої світової війни Угорщина опинилася в епіцентрі великих політичних змін. Країна, яка на початку війни приєдналася до нацистської Німеччини в надії повернути втрачені за Тріанонським договором 1920 року території, зазнала катастрофічних втрат. Червона армія увійшла до Будапешта на початку 1945 року після тривалої облоги, яка зруйнувала значну частину столиці та призвела до сотень тисяч жертв. 

За Ялтинською угодою Угорщина потрапила до сфери впливу СРСР.

Радянська окупація принесла великий хаос, адже солдати Червоної армії грабували країну, а нова влада депортувала 600 000 нелояльних угорців до трудових таборів, з яких не повернулися до 200 000. 

У 1947 році комуністи, підтримувані Москвою, організували фальсифіковані вибори, а в 1949-му проголосили Угорську Народну Республіку – маріонеткову державу під керівництвом сталінського ставленика Матьяша Ракоші. На той час економіка була зруйнована. Промисловість і сільське господарство націоналізовано, значна частина продукції вивозилася до СРСР як репарації, що призвело до голоду та інфляції. 

Політичні репресії, відомі як "сталінські чистки", торкнулися тисяч людей: опозиціонерів, інтелігенції та навіть комуністів, які відхилялися від лінії партії, ув'язнювали чи страчували. Загалом повсякденне життя угорців було сповнене бідності, цензури та страху. Щобільше, радянці намагалися пригнічувати і національну ідентичність, нав'язуючи російську мову в школах як обов’язкову для вивчення і, звісно, культ Сталіна. 

У 1950-х роках населення відчувало економічну застійність, нестачу продуктів, бюрократичні репресії, втрату національної автономії. А у 1955 році Угорщина стала членом Варшавський договір, що остаточно закріпило її в радянському блоці.

Революція 1956 року не була спонтанним вибухом, а кульмінацією десятиліть гноблення. Після смерті Сталіна в 1953 році в Угорщині почався період "відлиги": Ракоші тимчасово втратив посаду на користь більш поміркованого Імре Надя, який запровадив обмежені реформи, включаючи послаблення колективізації та покращення умов життя. 

Однак Ракоші, лишившись генсеком партії, і саботував ці зміни, тому в 1955 році Надь був усунутий.

У 1955 році вихід радянських військ з Австрії після Австрійського державного договору вселив в угорців надію на виведення радянських сил і з їхньої країни, але цього не сталося. 

Вирішальним поштовхом став "секретна" промова Хрущова на XX з'їзді КПРС у лютому 1956 року, де він засудив культ особи Сталіна. Ця промова дійшла до Угорщини через неофіційні канали й розпалила надії на зміни. Тим більше, що у сусідній Польщі у червні 1956 року сталося робітниче повстання в Познані, яке скинуло сталінське керівництво. Новим лідером обрали Владислава Гомулку, який, попри опір Москви, розпочав реформи, подібні до тих, що проводив Імре Надь в Угорщині.

Розвиток революції: від мирної демонстрації до кривавої боротьби

Повалена голова статуї Сталіна, фото: Вікіпедія

Революція спалахнула 23 жовтня в Будапешті. Тоді тисячі студентів і робітників зібралися біля статуї польського генерала Юзефа Бема, солідаризуючись із поляками, і рушили до парламенту з петицією. 

Демонстрація, яка налічувала до 200 000 учасників, мирно пройшла повз статую Сталіна, але ввечері натовп зруйнував її, адже це був символ сталінського гніту. 

Керівник комуністичної партії Угорщини Ерне Ґере відповів жорстко. Одразу радянські танки увійшли до міста, а поліція відкрила вогонь по натовпу біля Угорського радіо. Це перетворило протест на повстання. Повстанці швидко захопили ключові об'єкти, включаючи радіо, де Імре Надь оголосив себе прем'єром. 

Армія частково перейшла на бік повстанців, утворювалися робітничі ради, люди захоплювали управління й іншими містами, вигукували: "Нам більше не бути рабами!"

До 28 жовтня революціонери контролювали Будапешт, сформували національну гвардію та робітничі ради. Надь сформував коаліційний уряд із непартійними силами, пообіцяв багатопартійну систему і нейтралітет Угорщини. 

Спершу Москва нібито готова була до діалогу, адже спочатку Хрущов погодився на переговори, однак вже 4 листопада радянські сили, а це 60 000 солдатів і 1000 танків, вторглися у столицю, розчавивши жорстоку розправу. 

Бої тривали до 10 листопада, хоча партизани діяли ще до кінця року. У підсумку загинуло 2500 угорців і 700 радянських солдатів, ще 20 тис. людей було поранено, а 200 тис. угорських біженців утекли до Австрії та Заходу. 

Надь і його соратники були заарештовані, а Янош Кадар став маріонетковим прем’єром Угорщини, який у 1958 році дозволив стратити Імре Надя. 

Наслідки: репресії, відлига та шлях до свободи

Обкладинка журналу "Тайм" та лідер революці Імре Надь, фото: Вікіпедія

Придушення революції мало жахливі наслідки, адже близько 30 тис. угорців було заарештовано, а сотні – страчено, включаючи лідерів опозиції. 

Економіка країни була паралізована страйками до 1957-го, але Кадар запровадив свою версію комунізму з обмеженими реформами, що дозволили приватну торгівлю та подорожі, роблячи Угорщину "найщасливішим бараком" соцтабору, як її називали. 

Та це не задовольняло угорців, які продовжували чинити опір. Тому до 1963 року було звільнено більшість політв'язнів. У підсумку, коли СРСР почав тріщати по швах, у 1989 році в Угорщині повалили комунізм, а 23 жовтня став національним святом. 

Сучасна Угорщина: проросійський поворот і згасання пам'яті про 1956 рік

Прапор 1956 року в історичній пам'яті — це національний стяг з дірками, революціонери вирізали герб Ракоші, щоб відновити герб Другої Угорської Республіки, яка була повалена в результаті перевороту в 1948-49 роках, фото: Вікіпедія

Сьогодні Угорщина – член ЄС і НАТО, але під керівництвом Віктора Орбана з 2010 року країна переживає все більше падіння демократії та свободи, де проросійська орієнтація суперечить урокам 1956 року. Орбан, який у 1989-му прославився промовою на похоронах Надя, вимагаючи виведення радянських військ, нині – найближчий союзник Путіна в Європі. Він блокує санкції проти РФ, критикує підтримку України та навіть порівнює ЄС із СРСР у промовах на 23 жовтня. 

Показово, що у 2024 році радник Орбана Балаж Орбан заявив, що Угорщина "ймовірно, не чинила б опору" російській агресії, посилаючись на 1956 рік як урок "обережності", що обурило націю. 

Така політика нівелює пам'ять про героїзм тієї революції, адже у той час, як угорці щороку вшановують героїв 1956-го як символ боротьби за свободу, Орбан маніпулює історією, представляючи революцію як боротьбу не проти радянського поневолення, а проти будь-якого зовнішнього впливу – зокрема, і з боку Заходу. 

Угорці досі згадують 1956-й як свято незалежності, але дії Орбана ризикують перетворити свято на порожній ритуал, де минуле слугує сучасній геополітиці, а не правді. Революція нагадує, що свобода – це не подарунок, а вічна боротьба суспільства за свій вибір і права. 

Читайте також: Наймасовіша депортація українців: в рамках операції "Запад" боролися з УПА, а вивозили жінок та дітей