Від топменеджера Ахметова до заступника Єрмака: як колишній "сірий кардинал" економіки ОП Ростислав Шурма став фігурантом НАБУ

У середу, 21 січня, антикорупційне бюро повідомило про підозру дев'ятьом особам, серед яких – ексзаступник Андрія Єрмака та ексчлен наглядової ради "Нафтогазу". Шурму підозрюють в організації схеми розкрадання державних коштів через виплати за "зеленим" тарифом. Загальна сума збитків – понад 141 млн грн. 

Ця справа стала черговим скандалом у кар'єрі Шурми, яка розпочалася в бізнесі Ріната Ахметова, пройшла через "Партію регіонів" та "Опозиційний блок", а завершилася високою посадою в команді Зеленського. 

Більше про постать Шурми розповість Еспресо.

Біографія та рання кар'єра

Ростислав Ігорьович Шурма народився 17 вересня 1983 року у Львові. Він є сином проросійського політика Ігоря Шурми – колишнього народного депутата від СДПУ(о) та "Партії регіонів". Освіту здобув у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" (економіка та підприємництво), а також у Київському економічному університеті ім. Гетьмана. Пізніше навчався в московській школі управління "Сколково".

Кар'єру Шурма розпочав у міжнародних компаніях. Вже у 20 років з 2003 по 2005 рік працював фінансовим менеджером у Procter & Gamble Eastern Europe, а з 2005 по 2006-й – консультантом у Boston Consulting Group. З 2006 року приєднався до групи "Метінвест" Ріната Ахметова, де обіймав посади керівника управління стратегії та фінансового директора Макіївського металургійного заводу.

У 29 років, тобто у 2012 році Шурма став генеральним директором ПАТ "Запоріжсталь" — одного з ключових активів Ахметова. Де працював до 2019 року. Під його керівництвом завод модернізував виробництво, але період також супроводжувався критикою через екологічні питання та звинувачення в непрозорості.

Політична кар'єра: від "Партії регіонів" до Зеленського

Політична діяльність Шурми розпочалася в період Януковича. У 2010 році він був обраний депутатом Донецької обласної ради від "Партії регіонів". Та вже після втечі Януковича, у 2015 році балотувався до Запорізької обласної та міської рад першим номером від "Опозиційного блоку", став головою Запорізької регіональної організації цієї партії. Від мандатів відмовився за власним бажанням.

У 2019 році Шурма був під №6 від "Опозиційного блоку" на парламентських виборах (разом із Мураєвим, Вілкулом, Кернесом та Трухановим), але партія не подолала прохідний бар'єр (набрала близько 3%).

Після паузи в політиці в березні 2021 року Шурма став радником (спочатку на волонтерських засадах) керівника Офісу президента Андрія Єрмака. У травні 2021-го Зеленський призначив його членом наглядової ради "Укроборонпрому", а 23 листопада 2021 року – заступником керівника Офісу президента. На цій посаді Шурма відповідав за економічний блок, енергетику та відновлення. У січні 2023 року став членом наглядової ради "Нафтогазу" (звільнений у грудні 2025 року за власною заявою). 

У вересні 2024 року Шурму звільнили з Офісу президента указом президента. Згодом він виїхав за кордон (спочатку до Німеччини як батько трьох неповнолітніх дітей, пізніше – до Австрії, як повідомляла Українська правда).

Скандали та звинувачення в корупції

Ростислав Шурма, фото: rbc.ua

Ім'я Шурми неодноразово фігурувало в журналістських розслідуваннях та громадських звинувачень. Наприклад, влітку 2022 року політолог Володимир Цибулько прямо писав, що Шурма причетний до сумнівних оборудок в енергетиці і має зв'язки з угрупованням, пов'язаним зі зрадником-втікачем Андрієм Деркачем. Також видання Економічна правда писало про тіньову "енергетику Банкової" до якої мав відношення Шурма.

А вже за рік, влітку 2023 року проєкт Bihus.Info оприлюднив велике розслідування, згідно з яким сонячні електростанції на тимчасово окупованій території Запорізької області, співвласниками яких є брат Ростислава Шурми Олег Шурма та його колишній підлеглий Руслан Божко, отримували виплати за "зеленим" тарифом аж до літа 2023 року – попри втрату зв’язку з українською енергосистемою, пошкодження та евакуацію персоналу.

Ростислав Шурма назвав матеріал маніпулятивним, заперечив звинувачення та припустив, що за розслідуванням стоїть Ігор Коломойський як частина кампанії проти нього. Здавалося, на цьому справу закрили, оскільки правоохоронні органи не реагували на розслідування. Але насправді розпочався довгий процес.  

Та ще до цього, у 2024 році Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) склало протокол про адміністративні порушення щодо Шурми через неврахований конфлікт інтересів: він створив і очолював Енергетичний комітет при ОП, у якому брав участь, попри свою приватну зацікавленість в енергетичному секторі. Але Печерський районний суд Києва закрив цю адміністративну справу, бо суд не виявив реального конфлікту інтересів у його діях, всупереч наполяганням НАЗК.

Коли Шурма зник з України, про нього знову стало відомо лише у липні 2025 року, коли детективи НАБУ спільно з німецькими правоохоронцями проводили обшуки у його помешканні у передмісті німецького Мюнхена. Шурма тоді заявив, що НАБУ нібито ввело в оману німецьких колег.

Але як показує теперішня підозра – ніякої омани, лише факти. Адже 21 січня Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура фактично офіційно (не назвали імені, але це стало зрозуміло) повідомили про підозру Ростиславу Шурмі у масштабній схемі розкрадання коштів, призначених для виплат по "зеленому тарифу" на тимчасово окупованих територіях Запорізької області.

Слідство встановило, що група осіб, серед яких – колишній заступник голови ОП та його брат, а також керівники і працівники пов’язаних підприємств, організували незаконні виплати з державного бюджету за електроенергію, що фактично не постачалася в українську енергосистему.

За даними слідства, ця група заробила і легалізувала щонайменше 141 млн грн, які були виплачені за "вигадані" обсяги електроенергії від сонячних електростанцій, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях Запорізької області.

У провадженні наразі дев’ять підозрюваних, серед яких Шурма, його брат та інші фігуранти. Встановлюється також повна мережева структура цієї схеми та роль кожного учасника.

Розслідувач Української правди Михайло Ткач іронічно прокоментував цю новину: "одна підозра за іншою" (відсидка до популярного фільму з Леонардо Ді Капріо). Маючи на увазі, що після "Міндічгейту" черга дійшла і до інших фігурантів владно-бізнесового кола. Тобто після "Міндічгейту", який став маркером системних зловживань у верхніх ешелонах влади, правоохоронці почали поступово виходити на ширше коло пов’язаних осіб – і підозри почали "накочуватися хвилею", одна за одною, немов у добре знайомому голлівудському сюжеті.

За словами експертів енергоринку активізація кримінальних проваджень щодо Шурми може вплинути на управління НАК "Нафтогаз України" та призвести до кадрових та управлінських змін у компанії на яку він нібито досі впливає. 

Крім цієї справи, Шурма фігурує і в іншій, якою займається НАБУ. У квітні 2025 року народний депутат Ярослав Железняк повідомив, що НАБУ відкрило справу проти ексзаступника керівника Офісу президента Ростислава Шурми, співвласника студії "Квартал-95" Тимура Міндіча, і Олександра Мужеля. Їх підозрюють у розкраданні грошей Одеського припортового заводу. Мова йде про 345 млн грн.

До речі, за словами того ж Железняка, коли люди з команди Зеленського приходили до нього і просили звільнити Шурму, то президент казав, що є ним "абсолютно задоволений", бо такого "менеджера треба ще вмовляти піти працювати на державу".

Читайте також: Ядерний шантаж у неядерній формі: чому Росія погрожує ударами по підстанціях АЕС та чи може це спровокувати аварію