Загинуло більше, ніж під час Хіросіми: найсмертоносніший авіаналіт в історії, який спалив Токіо

Цей наліт став найсмертельнішим одиночним авіаційним ударом в історії людства: за одну ніч загинуло від 80 000 до понад 100 000 людей, переважно цивільних, а понад мільйон залишилися без домівок. Ця цифра перевищила кількість жертв від атомного бомбардування Хіросіми (близько 70 000–80 000 загиблих одразу) і також перевищила жертви Нагасакі. Лише дві ядерні бомби разом узяті забрали більше життів у довгостроковій перспективі, але саме Токійський рейд залишається рекордсменом за кількістю загиблих за один наліт.

Більше про це нагадає Еспресо.

Кінець війни, але без капітуляції

До березня 1945 року Друга світова війна в Європі наближалася до завершення – Німеччина була на межі поразки. Однак на Тихоокеанському театрі бойових дій Японія продовжувала опиратися. 

Після нападу на Перл-Харбор 7 грудня 1941 року США мали "зуб" і претензії до Японії, а американське керівництво прагнуло завдати максимальної шкоди, щоб змусити імперію здатися без наземного вторгнення, яке могло б коштувати сотні тисяч життів американських солдатів.

Японське керівництво, попри втрати островів і частих бомбардувань, не бажало безумовної капітуляції – імператор Хірохіто та військова еліта сподівалися на переговори з умовним збереженням режиму. США, у свою чергу, перейшли до стратегії тотального руйнування промисловості та моральної волі японців. Попередні висотні бомбардування B-29 виявилися малоефективними через погодні умови та японські заводи, розміщені в житлових районах. Тому командувач XXI бомбардувального командування генерал-майор Кертіс ЛеМей радикально змінив тактику, запропонувавши нічний низьковисотний наліт з використанням запальних бомб.

Операція Meetinghouse: деталі нальоту

B -29 скидає бомби над Японією, фото: Вікіпедія

Операція розпочалася ввечері 9 березня 1945 року. З баз на Маріанських островах (Гуам, Сайпан, Тініан) злетіли 334 бомбардувальники Boeing B-29 Superfortress. З них 279 успішно досягли цілі та скинули близько 1665 тонн запальних бомб (переважно касетні M69 з напалмом і білим фосфором). Літаки летіли на низькій висоті (близько 1500–2500 метрів), без значного озброєння (зняли кулемети, щоб взяти більше бомб), що робило їх вразливими, але збільшувало вантаж.

Японська протиповітряна оборона (ППО) виявилася практично безсилою: через нічний час, низьку висоту та виснаження ресурсів (паливо, винищувачі, зенітна артилерія) японці збили лише кілька літаків. Американці втратили всього 14 літаків, 40 було пошкоджено, і близько 96 членів екіпажу загинуло. 

Суха погода та сильний вітер перетворили запальні бомби на справжній вогняний шторм: полум'я поширювалося з неймовірною швидкістю, температура сягала тисяч градусів, люди гинули від опіків, задухи чи в каналізації, куди намагалися сховатися.

За одну ніч згоріло близько 41 км² міста, знищено 267 000 будівель – переважно дерев'яні будинки з паперовими стінами в густонаселеному районі Шітамачі.

Жахливі наслідки

Токіо у вогні, фото: Вікіпедія

Офіційні оцінки США, що в ту ніч загинуло близько 88 000 людей, 41 000 поранених, понад 1 мільйон бездомних. Японські джерела називають більшу цифру – 100 000 загиблих. Багато тіл не вдалося ідентифікувати – люди згоряли живцем. 

Цифра у близько 100 тис. загиблих – це більше, ніж загинуло від вибуху в Хіросімі одразу після детонації ядерної зброї (близько 70 000–80 000). Лише сумарно Хіросіма та Нагасакі (150 000–246 000 загиблих до кінця 1945 року, з урахуванням радіації) перевищили токійські жертви.

Загалом цей смертоносний рейд на Токіо став частиною ширшої кампанії: до серпня 1945 року американські бомбардування знищили 40% урбанізованих територій Японії, забравши 300 000–500 000 цивільних життів.

Як і потужне і смертоносне бомбардування Дрездена, рейд на Токіо 10 березня 1945 року часто наводять як приклад історики, які критикують етику та методи стратегічних бомбардувань союзників.  Початкові занепокоєння щодо цих двох нальотів у повоєнні роки з часом переросли в широкі сумніви щодо їхньої моральності та ефективності, будучи більше демонстрацією сили. 

Чому така тактика майже зникла в сучасних війнах

наслідки нальоту, фото: Вікіпедія

У 1945 році армада з сотень важких бомбардувальників могла стерти мегаполіс, бо ППО була слабкою, а дрони чи точна зброя – відсутніми. Сьогодні масовані нальоти на міста майже неможливі без повного придушення ППО (винищувачі, радари, ЗРК). До того ж сучасні армії у більшості використовують високоточну зброю на відстані (крилаті ракети, керовані бомби), дрони-камікадзе чи артилерійські удари, щоб мінімізувати втрати власних сил і уникнути тотального руйнування.

Проте елементи "площинного" бомбардування все ще застосовуються в міських боях, хоча завжди засуджуються громадськістю через свою не вибірковість дії.

Наприклад, бомбардування Белграда та інших міст Сербії (тоді Союзної Республіки Югославія) силами НАТО під час операції Allied Force у 1999 році, щоб покласти край режиму Слободана Мілошевича. Протягом 78 днів НАТО здійснило понад 38 000 вильотів і тисячі точкових та масованих ударів по військових об’єктах, інфраструктурі, мостах, заводах і телевізійній студії у центрі Белграда, де загинуло 16 цивільних працівників. За оцінками Human Rights Watch та Amnesty International, загалом тоді загинуло від 489 до 528 цивільних, хоча сербські джерела називають 1200–2500 загиблих. 

Ще яскравішим прикладом є облога та бомбардування Грозного під час Другої чеченської війни в 1999–2000 роках. Російські війська застосовували масовані артилерійські обстріли, реактивні системи залпового вогню та авіаудари, перетворивши столицю Чечні на руїни. За оцінками, загинуло від 5 до 8 тисяч цивільних, а ООН у 2003 році визнала Грозний найзруйнованішим містом на планеті. 

Близьким за стилем став штурм Алеппо в Сирії в 2016 році, коли сирійські та російські ВПС проводили інтенсивні бомбардування східної частини міста, скидаючи тисячі некерованих "барільних бомб " та авіабомб на густонаселені райони. За місяць боїв і нальотів загинули тисячі цивільних, а значна частина старого міста перетворилася на попіл.

Подібні тактики ведення боїв простежуються у діях росіян і під час повномасштабної війни в Україні, коли окупанти стирають цілі міста й села. Особливо це помітно було у Маріуполі 2022 році, який був під російською облогою, де потужні артилерійські та авіаудари по щільно забудованих районах призвели до тисяч, а той десятків тисяч загиблих (досі не відомо скільки).

Хоча повноцінний "вогняний шторм" від сотень важких бомбардувальників, як у 1945-му, вже неможливий через сучасну ППО, дрони та точну зброю, операції із знищення особового складу та інфраструктури противника все ще призводять до величезних руйнувань і жертв серед цивільних. 

Читайте також: Світ паралельних воєн: нова криза на Близькому Сході і як це вплине на Україну