Про кадровий голод та відсутність "самогубців"

Євген Чикаленко, як відомо, був чоловіком розумним і прагматичним, вмів оцінити ситуацію та робити напрочуд точні та далекоглядні прогнози. Його не раз кликали на якусь посаду, але він щоразу відмовлявся. Або скромнічав, або не хотів псувати пальто. Тонув у своєму звичному скептицизмі й вважав, що діло це однаково приречене, бо всі з усіма сру*ься, Винниченко знову несе ахінею, мивсєумрьом і нема чого у те лайно навіть потикатися.

З 2019 року я чую те саме щодо нашої культурної сфери. Бо почалася якась дурнувата культурна політика, трешеві конкурси на посади голів інституцій, зашкварні рішення та різноманітні кінологині. Вже з того часу стала дуже популярною фраза "ніхто з порядних і професійних людей не полізе ганьбитися у ту клоаку". Бо нафіг треба. Тебе або зжеруть, або зіпсують репутацію. Хоча насправді це не зовсім так, бо є досить людей, які й з посадами, і не зашкварилися.

Читайте також: Невідомий Орвелл

Почалася якась дурнувата культурна політика, трешеві конкурси на посади голів інституцій, зашкварні рішення та різноманітні кінологині. Вже з того часу стала дуже популярною фраза "ніхто з порядних і професійних людей не полізе ганьбитися у ту клоаку". Бо нафіг треба. Тебе або зжеруть, або зіпсують репутацію

І ось про можливу відставку. З різних боків подейкують, що голову Держкіно Марину Кудерчук хочуть попросити на вихід. Начебто причина така — не змогла виконати поставлені завдання швидко, ефективно і без зайвого галасу. Натомість вона постійно потрапляє у скандали, які гасить мов пожежу бензином. Ну і, зрештою, сама вже задовбалася терпіти ці муки.

Одразу нагадаю, що такі ж чутки були й про Олександра Ткаченка, вже ледь не дату відставки називали, але він досі з нами.

Та усе ж. Уявімо, що пані Марина таки збирає валізку та повертається у Запоріжжя. Але перед цим оголошують конкурс на посаду голови Держкіно.

Читайте також: Ідіотів таки менше, припиняймо узагальнювати всю націю за неадекватами

Хто піде? Чи хто мав би піти? Кого б спільнота хотіла бачити на цій посаді? І головне — хто погодиться? Навіть ні, головне для мене питання, чи варто погоджуватися?

З одного боку, вас змусять робити якусь хрінь і йти на компроміси треба буде. З іншого, — нам негайно потрібно щось робити з представленням України на міжнародних майданчиках. Бо я щодня бачу, як росіяни влізають у кожну дірку

З одного боку, вас змусять робити якусь хрінь і йти на компроміси треба буде. З іншого, — нам негайно потрібно щось робити з представленням України на міжнародних майданчиках. Бо я щодня бачу, як росіяни влізають у кожну дірку, пруться на кінофестивалі, виступають на різних заходах, дають інтерв‘ю, про них видають журнали, світ співчуває нещасним російським режисерам, на яких ця страшна війна накинула зашморг і їх треба рятувати.

Не подобається Оскар для "Навального"? Ну, так потрібно світові пояснювати, що тут не так. Суб‘єктність передбачає відповідальність і нав‘язування своєї позиції. І не тоді, коли півень клюне. Пушити тему маніпулятивності цього кіна треба було ще рік тому. Це один із прикладів.

Коротше, до чого я веду. Чи є у нас люди, які згодяться піти на цю посаду, враховуючи усі умови? І чи готова кіноспільнота підтримати цю людину, якщо разом із компромісами вона займеться формуванням нормального представлення України у світі через кіно? Яка межа цих компромісів?

Чи ну їх, ці бля*ські питання, хай назначать, приміром, трихологиню, а ми будемо час від часу збиратися з попкорном і робити про неї мемасики?

Джерело

Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.