Про три варіанти для московського православ'я в Україні

І, що характерно, нема кого звинувачувати, крім себе самих.

З симпатіями до Росіюшки вже прощаються навіть найбільш затяті мастодонти. Бо важко симпатизувати тому, хто тебе намагається буквально вбити, і нищить все те, на що ти якось спирався. Будь-яка колаборація закінчується тоді, коли в спину впирається ствол.

Але.

Вони ж водночас відрізали собі всі шляхи до відступу. Які в них є варіанти повного розриву з Московським патріархатом?

Читайте також: Ви, правда, хочете мене переконати, що в Гестапо теж є хороші люди?

Їх три.

Перший варіант — проголосити не фігове листячко "незалежності", а автокефалію, в однобічному порядку. І перейти рівнесенько в той статус, в якому був Київський патріархат до Об’єднавчого собору.

Той самий, який вони кляли безбожним та безблагодатним. Той самий, вихідців з якого вони перехрещували (!). Все це саме через те, що він раніше проголосив автокефалію в однобічному порядку.

Другий варіант — прийти з головою покаянною до Православної церкви України. Тої самої, яку кляли безблагодатною, залежною, нацистською і ще купою епітетів.

Тої самої, ненависть до якої в низки єпископів та священників сильніша за інстинкт самозбереження, тої самої, на протистоянні з якою ідентичність побудована, тої самої, від якої два покоління очікували, що це вона з головою покаянною прийде.

Читайте також: Що я б сказав Папі Франциску

Третій варіант — впасти в нозі патріарху Варфоломею та благати про тимчасовий проміжний статус, мовляв, прийміть нас до себе хоч на час, поки ми живі, а як помремо, єпархії та приходи наші вливайте в ПЦУ.

По-перше, шанси що погодиться прям-таки не дуже, а по-друге — це ж до того самого владики Варфоломія, над яким вже чотири роки знущалися, з яким євхаристійне спілкування розривали, якого нехорошими словами називали.

Один варіант іншого яскравіший.

Всі ці роки вони сиділи, робили ніц та сподівалися, що Господь управить.

Господь управив. По справедливості.

Тепер в них є три варіанти. І в кожному з цих варіантів треба спочатку з’їсти все те, що лили на голову ближнім своїм. Без сільниці та перечниці.

Ніхто ж не казав, що буде легко та сподобається.

Джерело

Про автора: Віктор Трегубов, український журналіст, блогер, публіцист та громадсько-політичний діяч

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.