Заморожені російські активи — шанс для Європи допомогти Україні відбудуватися, - євродепутат Міхал Кобоско

Днями у Брюсселі ви організували конференцію щодо відбудови України. Чи є конкретні результати, якими можете поділитися? 

Ліберальна група євродепутатів Renew Europe започаткувала цикл конференцій, присвячених викликам відбудови України та відновленню її інституцій після війни. Хоча зараз тривають попередні переговори щодо перемир’я, важливо вже на цьому етапі почати планувати відновлення. Йдеться не тільки про інфраструктуру, а й про відновлення державних структур, або ж побудову кращих структур. 

Перший семінар, організований 27 березня спільно з партією "Слуга Народу", присвятили відновленню критично важливої інфраструктури, зокрема енергетичної. Також обговорювались можливості фінансування таких проєктів. Україна має шанс створити більш сучасну та стійку інфраструктуру. 

Зокрема, розглядали майбутнє енергетики, яка має орієнтуватися на ядерні та відновлювальні джерела енергії, як-от вітер, сонце та біомаса. Європейські фонди та ключові інституції, такі як Європейський інвестиційний банк і Польський банк державного господарства, матимуть важливу роль у фінансуванні цього процесу. 

Як наразі виглядає дискусія щодо конфіскації заморожених російських активів? 

Це був один з ключових моментів обговорення під час конференції про відбудови. У нашій партії ми вважаємо, що ці кошти повинні бути направлені на виплату військових репарацій для України та використані для процесу відновлення. Проте в Європейському Союзі немає єдності з цього питання — деякі країни, особливо з Західної Європи, побоюються, що конфіскація цих коштів може створити небезпечний прецедент, оскільки ці активи формально належать Російській Федерації. 

Однак ми маємо справу з агресором, який, як ми бачимо поточних переговорів у Саудівській Аравії, не має наміру виплачувати жодні компенсації за завдані колосальні збитки. Світовий банк та ООН оцінюють, що станом на кінець 2024 року Росія зруйнувала українську інфраструктуру на суму понад 176 млрд доларів. Це величезні суми, які постійно зростають. Тому ми вважаємо, що потрібно скористатись замороженими активами Росії, які повинні поступово передаватись Україні. 

Більшість грошей, понад 200 млрд євро, знаходяться в Бельгії, що робить владу цієї країни ключовою в обговоренні. Розглядаються різні варіанти використання цих коштів — вони можуть бути надані Україні як безповоротна допомога або у вигляді довгострокових позик на відновлення. 

Як наразі виглядає дискусія щодо конфіскації заморожених російських активів? 

Це був один з ключових моментів обговорення під час конференції про відбудови. У нашій партії ми вважаємо, що ці кошти повинні бути направлені на виплату військових репарацій для України та використані для процесу відновлення. Проте в Європейському Союзі немає єдності з цього питання — деякі країни, особливо з Західної Європи, побоюються, що конфіскація цих коштів може створити небезпечний прецедент, оскільки ці активи формально належать Російській Федерації. 

Однак ми маємо справу з агресором, який, як ми бачимо поточних переговорів у Саудівській Аравії, не має наміру виплачувати жодні компенсації за завдані колосальні збитки. Світовий банк та ООН оцінюють, що станом на кінець 2024 року Росія зруйнувала українську інфраструктуру на суму понад 176 млрд доларів. Це величезні суми, які постійно зростають. Тому ми вважаємо, що потрібно скористатись замороженими активами Росії, які повинні поступово передаватись Україні. 

Більшість грошей, понад 200 млрд євро, знаходяться в Бельгії, що робить владу цієї країни ключовою в обговоренні. Розглядаються різні варіанти використання цих коштів — вони можуть бути надані Україні як безповоротна допомога або у вигляді довгострокових позик на відновлення. 

Одна з ключових тем для українців сьогодні — гарантії безпеки. Які реалістичні сценарії ви зараз бачите?

Основною проблемою в обговоренні гарантій безпеки для України є відсутність ясності щодо позиції Сполучених Штатів, які є ключовим членом НАТО та мають найпотужнішу армію. Хоча США вже з самого початку війни інвестували значні ресурси в допомогу Україні, не можна бути впевненим, чи не відступлять вони від підтримки або не піддадуться російським вимогам. Останні повідомлення про переговори щодо можливої угоди про припинення вогню можуть свідчити, що Сполучені Штати готові на деякі поступки Росії, що є абсолютно неприпустимим для Польщі, Європейського Союзу та всієї Європи. 

А як щодо позицій європейських країн? 

Європейські союзники, зокрема Франція та Велика Британія, здаються готовими надати такі запевнення. Наразі відсутність чітких сигналів з боку американської адміністрації ускладнює оцінку реальних сценаріїв.  

Україна повинна отримати міцні гарантії безпеки, щоб у майбутньому створити механізми стримування потенційного агресора — а таким агресором є Росія. З погляду Європи, зокрема Польщі, важливим елементом майбутньої мирної угоди повинно бути забезпечення Україні стабільних, надійних та довготривалих гарантій безпеки.

Дональд Туск заявив, що вплив Європейського Союзу на мирні переговори обмежений. Коли представники ЄС можуть сісти за стіл переговорів — і чи взагалі це станеться, враховуючи політику Трампа? 

Європейський Союз повинен вже зараз активно брати участь у цьому процесі. Європа, зокрема в контексті американської політики, понесе великі витрати, щоб зберегти мир, тому я не уявляю ситуації, коли Сполучені Штати досягнуть домовленості з Росією, а Європа лише виконуватиме ці домовленості без будь-якого впливу на них. Безпека і майбутнє Європи не повинні формуватися без її участі. 

На жаль, президент Трамп уникає переговорів з ЄС, і я вважаю це серйозною помилкою американської адміністрації. Європа знаходиться найближче до зони війни і саме їй доведеться зіткнутися з наслідками можливого мирного договору. Я сподіваюся, що Європейський Союз буде офіційно запрошений до переговорів. Поточна ситуація, коли його ігнорують, не забезпечить стійкого миру. Будь-яка американо-російська угода, яка не враховуватиме позицію України та інтереси Європи, не буде ані стабільною, ані безпечною. Для нас ключове значення має безпека України та всієї Європи. 

Москва висуває низку вимог, зокрема щодо скасування санкцій. За яких умов ЄС міг би погодитися на такий крок? 

Скасування санкцій — це можливий наступний етап після мирних переговорів. Однак наразі ми не бачимо серйозних переговорів, оскільки справжні розмови повинні враховувати позицію та очікування України, але також і позицію Європейського Союзу. Не можна розглядати цей мирний процес як переговори рівних сторін — з одного боку у нас країна-агресор, яка напала на сусідню державу, а з іншого — країна, що була жорстоко атакована. 

Коли я чую, як медіа припускають, що Америка спочатку прислухається до вимог Росії, я вважаю це ненормальною, нездоровою ситуацією, яка не призведе до стійкого миру. Будь-які переговори повинні враховувати інтереси України та її майбутнє. Росія, попри санкції, знайде способи впоратися, оскільки її громадяни, на жаль, звикли до страждань. Однак немає жодної причини, щоб Україна також страждала. Її майбутнє — в Європейському Союзі, а її безпека повинна бути гарантована Сполученими Штатами та Європою. 

Заяви Дональда Трампа про небажання США залишатися гарантом безпеки Європи змушують ЄС діяти активніше. Наскільки спільною є позиція польських євродепутатів щодо питань безпеки? 

У Польщі, попри політичні розбіжності, існує основна згода щодо того, що головною загрозою для країни є агресивні плани Путіна та Росії. Тому необхідно збільшувати витрати на оборону. Ще за часів правління партії "Право і Справедливість" бюджет на озброєння суттєво збільшили, і сьогодні ми продовжуємо цей напрямок. 

Проте ми не розуміємо деяких рішень і голосувань польських євродепутатів. Ймовірно, у своєму запитанні ви маєте на увазі останнє голосування в Європейському парламенті, в якому політики "Права і Справедливості" проголосували проти резолюції, що стосується зміцнення безпеки та оборони Європи. Резолюція включала, зокрема, будівництво "Східного Щита" на кордоні Польщі з Білоруссю та Калінінградською областю. Така позиція викликає здивування — виглядає на елемент виборчої кампанії, чисто політичну гру. Однак кампанія не виправдовує рішень, що суперечать польським інтересам у сфері безпеки. 

Угорський міністр у справах ЄС Янош Бока заявив, що допомогу Києву потрібно зупинити, а на території України слід створити буферну зону між ЄС та Росією. Очевидно, це суперечить політиці ЄС. Чи існують механізми, які могли б обмежити вплив Будапешта? 

Уряд Угорщини на чолі з Віктором Орбаном хоче бути частиною Європейського Союзу та одночасно бути поза ним. Уряд Орбана систематично ослаблює ЄС, намагаючись його розколоти. Сподіваюся, що в майбутньому, після демократичних змін, Угорщина, країна, близька до Польщі та важлива для Центральної Європи, повернеться на європейський шлях. 

На сьогодні ситуація зрозуміла: Європейський Союз — це фактично 26 країн, які діють спільно, і одна країна — Угорщина, яка, хоча й отримує величезні фінансові вигоди від членства, відкрито діє проти інтересів спільноти. 

Щодо механізмів, які можуть обмежити вплив Будапешта, існують різні інструменти. По-перше, європейські договори дозволяють приймати деякі рішення більшістю голосів, що може обмежити можливість вето з боку Угорщини щодо ключових питань. По-друге, все частіше країни ЄС розглядають ініціативи, які не повинні охоплювати всіх членів, а створюють "коаліції охочих", тобто дії в колі 26 держав, оминути Будапешт. 

Ми б воліли дотримуватися принципу одностайності, але не можемо дозволити Угорщині блокувати важливі рішення щодо безпеки Європи. Віктор Орбан реалізує нині програму Владіміра Путіна у Європейському Союзі. Його дії — від блокування допомоги Україні до спроб розколоти єдність Європи — відповідають інтересам Кремля. Путін прагне ослабити ЄС, вбити клин між його членами й знову зробити Європу залежною від російських енергоресурсів. Після досвіду війни в Україні жоден відповідальний політик в Європі не може допустити повернення до енергетичної залежності від Росії — це був би катастрофічний крок. 

Чи можуть США вплинути на позицію Угорщини, особливо якщо адміністрація Трампа натисне на Путіна у питанні закінчення війни? 

Сполучені Штати безумовно можуть вплинути на позицію Угорщини. Віктор Орбан протягом багатьох років вибудовував тісні стосунки з Дональдом Трампом, і його контакт з президентом США є одним з найближчих серед лідерів Центрально-Східної Європи. 

Момент розчарування Трампа в Путіні настане вже скоро. Хоча на сьогодні Трамп демонструє певну зацікавленість російським лідером і готовність до поступок, це все ще дивує, особливо для когось, хто у світі бізнесу став відомий жорсткими переговорами. Як політик у відносинах з Путіним він показує виняткову покірність, наче Сполучені Штати є слабшим партнером Росії — що є абсолютно неправдою. 

США мають величезні можливості тиснути на Москву і повинні їх використовувати. Трамп обіцяв своїм виборцям закінчення війни майже одразу після приходу до влади, але нічого не сталося, оскільки Росія має зовсім інші цілі та не прагне до миру. 

Інтереси Трампа і Путіна суперечать один одному. Сподіваюся, що Трамп швидко зрозуміє це і почне вести переговори з Путіним як жорсткий переговорник, а не як політик, готовий до поступок. Якщо Трамп змінить своє ставлення та загострить тон щодо Росії, це може вплинути на позицію Орбана. Угорщина не зможе ігнорувати позицію США, якщо їх найближчий союзник у Білому Домі почне говорити іншим тоном. 

Президент Європейської Ради не виключає, що Україна може стати членом ЄС до 2030 року. Наскільки цей прогноз реалістичний? 

Сценарій, в якому Україна стане членом Європейського Союзу до 2030 року, є дуже оптимістичним, і його реалізація залежить від досягнення сталого миру в Україні. Важко уявити ефективні переговори щодо членства в умовах, коли країна перебуває в стані війни, а частина її території залишається під окупацією. 

Процес вступу вимагає реалізації багатьох реформ, що в умовах війни є великим викликом. Україна — велика країна, а її економіка, особливо сільськогосподарський сектор, є складною темою для Європейського Союзу. Спільна сільськогосподарська політика та система субсидій в ЄС є вразливими, а переговори повинні враховувати, зокрема, перехідні періоди для українських сільськогосподарських продуктів. Це буде важливий момент для переговорів, особливо для Польщі та інших держав-членів. 

Окрім відновлення інфраструктури, Україна повинна буде провести глибоку реформу інституцій, щоб стати стабільною правовою державою. Боротьба з корупцією та олігархізацією економіки — ключові виклики, які оцінюватиме Європейський Союз. Хоча проблема корупції існує в різних країнах, в Україні до війни вона була особливо гострою. Без рішучих реформ у цій сфері процес вступу може затягнутися. 

Чи реалістичний рік 2030 як термін? Все залежить від завершення війни, масштабу відновлення та темпів реформ. Хотілося б, щоб Україна якомога швидше стала членом Європейського Союзу, але шлях до цієї мети вимагатиме величезних зусиль та співпраці як з боку України, так і ЄС. 

Інтерв'ю провів Владислав Яценко.