Без азовців, але з суперечливими персонами: чому до обмінів військовополонених виникає все більше питань

Чому так могло статись і про кого йдеться, читайте в огляді Еспресо.

"Українська влада не зацікавлена в поверненні азовців"

23-25 травня Україна та Росія провели найбільший від початку повномасштабної війни обмін полоненими. Він відбувся у форматі "1000 на 1000". 

Поряд із основними емоціями, радості від повернення українських захисників, знайшлося місце і для інших емоцій. Зокрема командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Нацгвардії України полковник Денис Прокопенко висловив обурення, що серед тисячі українських військовополонених, яких повернули в межах великого обміну з Росією, не виявилося жодного військовослужбовця його підрозділу.

"Серед однієї тисячі українських військовополонених, яких сьогодні обміняли, немає жодного азовця. Це виглядає як знущання. Над тими, хто четвертий рік знаходиться під нелюдським тиском у російському полоні, в найгірших умовах. Над їхніми рідними, близькими і побратимами. Над тими, кому давали гарантії, та хто має абсолютне право бути в пріоритеті на обміни, тому що вони вийшли в полон не за власним бажанням, а за наказом вищого командування", – написав Прокопенко.

Читайте також: Шлях від командира "Азову" до керівника корпусу: як Денис Редіс Прокопенко формує нову армію

Редіс пише, що тезу про те, нібито азовців не міняють лише через небажання росіян, він вважає маячнею. Якщо механізм не працює, вважає полковник Прокопенко, потрібно змінювати тактику. Він вважає, що якщо росіяни відмовляються обмінювати азовців на своїх звичайних солдатів, то потрібно запропонувати їм когось, хто важить для них більше – російську агентуру чи, скажімо, "попів із московського патріархату, які відкрито працюють на російські спецслужби". 

"Жодного азовця серед 1000 обміняних – це ганьба для всієї нашої держави. Я не вірю, що влада зацікавлена в поверненні азовців, якщо обмінами четвертий рік неефективно займаються одні і ті самі люди", – підсумував Денис Прокопенко.

"Людям потрібна інформація"

Чимало "азовців" після всього пережитого в Маріуполі пережили пекло вдруге – під час теракту в Оленівці. В ніч на 29 липня 2022 року влаштували у тюремному бараці потужний вибух. На момент вибуху в будівлі було близько двох сотень ув'язнених, відомо про ДНК-аналізи 52-х загиблих, доля багатьох в'язнів Оленівки залишається невідомою.

"Спільнота Оленівки" також висловила розчарування тим, що під час обміну 1000х1000 постраждалих від теракту не повернули. Натомість в Україну повернулися деякі люди з сумнівною репутацією.

"Ми спираємося на те, що пишуть колишні військовополонені. Вони, власне, були свідками того, що деякі люди, які повертаються з полону, або переходили в полоні на бік росіян, або вчиняли теж якісь злочини проти українських полонених", – зазначила в коментарі для Еспресо представниця "Спільноти Оленівки" Олександра Мазур.

Вона каже, що може зрозуміти пояснення, нібито Україна не могла вплинути на списки для ворога. Однак не збагнула, чому людей, які, ймовірно, перейшли на бік ворога, чекала урочиста зустріч.

"Я не розумію, чому цьому зраднику, який перейшов на бік "ДНР" у 2021-му році, дали український прапор. Вважаю, це просто зневага до національної символіки. Або ж вони насправді не володіли інформацією на момент, коли його зустрічали. Треба перевіряти людей, які повертаються", – каже Мазур. 

Вона вважає, що останнім часом координаційний центр інформаційно не допрацьовує.

"У родин була довіра до їхньої діяльності. А зараз немає нормального пояснення, як ведеться ця діяльність щодо обмінів. Люди, родичі загалом не налаштовані вороже, але людям потрібна інформація. Це надзвичайно важливо", – пояснюють у "Спільноті Оленівки"

Разом із тим, Олександра Мазур розуміє, що всі військові, незалежно від того, як вони поводилися в полоні, залишаються громадянами України. 

"Залишається надія на українське правосуддя, що все-таки ці люди не будуть відпущені на волю і не будуть жити в країні не за ґратами", – зазначила Мазур.

"Обмінам шкодять некомпетентність і байдужість"

Військовий Геннадій Харченко із Запоріжжя майже два з половиною роки був у полоні РФ. Росіяни засудили його до 25 років ув'язнення за нібито участь в терористичній організації. Торік чоловіка вдалося обміняти.  Він воював ще з  2014 року, на війну пішов добровольцем.

Після останнього масштабного обміну чоловік написав пост у соцмережі, де розповідає, як щоразу вдивляється в обличчя тих, хто повертається з російської неволі. І залишається розчарованим.

"Кожен обмін полоненими я з надією та сподіваннями вдивляюсь в фотографії, аби відшукати знайомі обличчя тих, хто дійсно проявив себе справжнім героєм під час боїв за Маріуполь. Хто гідно поводив себе у полоні; хто потребує негайної медичної операції, тих, хто готовий повернутися і мужньо далі битися за Перемогу. Проте, кожен раз замість моїх побратимів я знаходжу серед обміняних обличчя зрадників та дезертирів", – написав він.

Харченко вважає, що обміни полоненими стали приводом для піару влади, отримання чергових звань, премій, нагород, підвищень представників ГУРу, залучених у переговорному процесі. 

"Я абсолютно щиро радий за кожного повернутого з полону, за їх рідних, близьких. Я не прагну доводити, що азовці краще за інших справжніх героїв. Проте, ми здавалися у полон під певні обіцянки з боку генералів ГУРу. Дослівно особисто мені було сказано одним з них, після того, як я здав стрілецьку зброю виходячи з "Азовсталі" у полон: "Дякую за службу. Ми вас проводжаємо, і ми вас будемо зустрічати через три, максимум чотири місяці. І то, це стосується офіцерів. Солдатів та сержантів ми обміняємо значно скоріше. Ми відправимо до дому ваші особисті речі, у полоні будемо підтримувати з вами звʼязок, до вас буде доступ "Червоного Хреста", ви будете на умовах "почесного полону", – пригадував він. 

Він зізнається, що добре запамʼятав того генерала, і припускає, що у нього стане мужності визнати, що такі обіцянки були. 

Харченко вважає, що процес обміну має бути визнаним незадовільним, а діячів ГУРу, для яких немає різниці між героями та зрадниками, потрібно змінити.

"Так само, не витримує жодної критики робота з батьками та рідними полонених. Крім формальних відписок та незрозумілих обіцянок ніякого інформаційного супроводу та підтримки. Натомість лише прохання не розголошувати інформацію, бо це, мовляв, "шкодить процесу обміну". Процесу обміну шкодить насправді абсолютно інші речі – некомпетентність, нерозбірливість, байдужість та намагання піаритись та вислужуватись", – пише ветеран.

Він наголошує, що не вважає кожного, хто співпрацював з адміністрацією колоній, зрадником. Однак закликає ретельно підходити до списків на обмін.

З полону – імовірніше під суд

У своєму дописі Геннадій Харченко публікує кілька світлин звільнених полонених, яких він називає "зрадниками". Найвідоміший серед них – Анатолій Тараненко. Людину, схожу на нього, зафіксували під час обміну 1000х1000. 

Анатолій Тараненко є уродженцем Полтавщини. У 2021 році військовослужбовець танкової бригади перейшов на бік ворога, з того часу вважався полоненим. 

Впродовж останніх років Тараненко став героєм низки пропагандистських російських сюжетів. Там він розповідав, нібито спалив свою БМП, а також, що в ЗСУ з нього знущалися сержанти, відбираючи в нього їжу. Потрапивши до ворога, Тараненко нібито попросив ніж, щоб різати тих, з ким раніше служив, – українців, писало "Дзеркало тижня". Саме його, найвірогідніше, мав на увазі Денис Прокопенко, коли писав: "Жодного азовця. Зате повернувся покидьок, який просив ножа у вертухаїв, щоб різати наших бійців".  

На камеру екстанкіст озвучував тези пропаганди про алкоголь і наркотики в лавах ЗСУ.  Згодом росіяни зняли відео, на якому Анатолій Тараненко кається в деяких обстрілах нібито з боку ЗСУ. Після того, як перебіжчика використали в пропагандистських цілях, він, очевидно, став більше непотрібним окупантам і його повернули Україні.

ТСН писав про повістку, якою Тараненка викликали до ДБР. Йому інкримінували дезертирство та викрадення зброї. 

Після обміну людина, схожа на героя пропагандистських сюжетів, ні з ким не спілкувалася, а з автобуса зайшов відразу у двері медичного закладу, повідомляло Суспільне. 

Що каже влада

Заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов пояснив, що заяви представників Азову щодо відсутності в обміні їх побратимів є "емоційними", а про потенційних зрадників наголосив, що наразі встановленням особи Тараненка й підтвердженням звинувачень займаються слідчі.

За його словами, Україна не могла вплинути на списки полонених на обмін, зокрема, через недостатній термін часу.

"Ми не могли впливати на списки. Росія передала тих, кого готова була передати, Україна також. Далі, робота правоохоронних органів і, в разі, підтвердження тієї, чи іншої інформації, відповідне реагування правоохоронних органів, згідно з чинним законодавством", – пояснив Юсов.

Андрій Юсов переконує, що українська сторона робить усе можливе для повернення своїх громадян, але не може вплинути на РФ.