Голодні, без матраців, але в російській військовій формі: директорка Bring Kids Back UA Дарія Зарівна про викрадення українських дітей

Еспресо поговорив із директоркою ініціативи Дарією Зарівною про те, як росіяни викрадають дітей і запитав, як можна батькам українських дітей вберегти їх від викрадення та як рятувати, якщо уникнути депортації не вдалося.

Росія припинила будь-яке інформування щодо депортованих українських дітей

Коли ми говоримо про викрадення українських  дітей, то про які масштаби трагедії йдеться?

До повномасштабного вторгнення Україна мала на своїй території 7 млн дітей. За оцінками правозахисних організацій, на тимчасово окупованих територіях залишається близько 1,6 млн дітей. Росія ж заявила про те, що вивезла щонайменше 744 тисячі українських дітей на свою територію, здебільшого з батьками. Проте, ми не можемо ані підтвердити цю інформацію, ані спростувати, бо РФ не надає інформацію Україні, й міжнародним організаціям. А після видачі ордерів МКС на арешт Путіна та Львової-Бєлової, РФ повністю припинила будь-яке публічне інформування щодо депортованих українських дітей. 

Тому важко сказати, яка кількість дітей загинула, яка була розлучена з батьками після лютого 2022 року. А є ще діти, які народилися після лютого 2022 року. 

Зважаючи на таку масовість злочину, чи не йдеться про непосильне завдання? Україна може з ним впоратися?

Нещодавно ми мали дискусію про зниклих безвісти дітей та досвід Аргентини – мова йде про викрадених дітей за часів диктатури 1976-1983 років. Це близько 500 кейсів, за допомогою ДНК-тестів вдалось ідентифікувати 132 дитини. А в Україні йде мова про сотні тисяч дітей, долі яких нам потрібно зʼясувати. 

Авжеж, Україні потрібна підтримка. Нові технології пошуку, дані розвідок, розвідувальна співпраця між країнами, залучення найкращих центрів світу з OSINT. Кожна маленька дрібничка, маленька зачіпка може врятувати життя дитині і дати їй майбутнє. Бо цей масштаб злочину РФ такий, з яким світ ще не стикався.

Яку кількість конкретних дітей, викрадених Росією вдалося ідентифікувати, а яку – визволити і повернути?

Україна офіційно задокументувала щонайменше 19 546 випадків незаконної депортації або примусового переміщення дітей. Реальна цифра – значно більша, але Росія блокує доступ до інформації, що унеможливлює повну оцінку масштабів цього злочину. 

Завдяки ініціативі Bring Kids Back UA нам уже вдалося повернути 1269 дітей, 449 за останній рік, 18 дітей – впродовж березня цього року. 

Як саме Росія викрадає українських дітей

Опишіть методи вивезення українських дітей на територію РФ

Методів для вивезення українських дітей є багато, дії росіян системні, масштабні,  супроводжуються насильством, примусом чи обманом дітей та їхніх родин. 

Найстрашніші випадки – коли дитина втрачає батьків через обстріли або розстріли, коли батьки підпадають під переслідування та незаконно увʼязнюються, піддаються насильницьким зникненням. Після цього російські окупаційні сили вивозять дитину до Росії або примусово переміщують її на підконтрольні території. 

Багато дітей розлучають із родинами під час так званої "фільтрації". Це відбувається, коли сім’я намагається виїхати з окупованої території. На пунктах пропуску дорослих і дітей розділяють: батьків залишають на допити, дітей відправляють далі – іноді до фільтраційних таборів, іноді одразу углиб тимчасово окупованих територій, де й утримують дітей цілими групами у так званих "таборах перевиховання", інтернатах чи медичних закладах. 

Причиною розлучення дітей з батьками є також нелояльність до окупаційної влади на ТОТ. Якщо батьки відмовляються співпрацювати, оформлювати російські документи, брати участь у так званих виборах  чи віддавати дітей до "таборів відпочинку" – їм погрожують позбавленням батьківських прав щодо всіх дітей. Люди змушені приймати цей жахливий вибір. Росіяни обіцяють, що дитина повернеться за три тижні, але відбувається затримка, а деяких дітей не повернули досі.

Часто окупаційна влада забирає дітей у родичів. 17-річний Влад Руденко з Херсонщини та п’ятеро його братів і сестер не ходили під час окупації до школи, бо мати намагалась переховувати їх. Однак коли Влад був сам удома, до нього зі зброєю в руках увірвались російські військові і наказали швидко збирати речі та йти. Його та інших дітей примусово посадили до автобусів та відвезли на територію Криму – у військовий коледж. Лише через кілька місяців мати змогла вийти на звʼязок з сином, дізнатися про місце його перебування та поїхати за ним. Понад тиждень родина проходила фільтрацію, аби мати можливість повернутися додому.

Також вивозять з будинків дитини та інтернатів. Лише з Херсонського будинку дитини РФ викрала 48 дітей, багатьох з них уже всиновили російські родини. 

Чи є якась поведінка родичів на окупованих територіях, що дозволяє мінімізувати ризик викрадення дитини? 

На жаль, на тимчасово окупованих територіях абсолютно безпечної моделі поведінки, яка гарантувала б захист дитини, не існує. Водночас, ми маємо декілька порад для батьків дітей. 

В першу чергу, для убезпечення дітей варто виїхати з тимчасово окупованих територій. 

По-друге, важливо не чекати поки закінчиться термін дії українських документів. Адже відсутність документів ускладнює повернення. Але не унеможливлює – потрібно звернутись до Bring Kids Back UA або до наших партнерів з Української мережі за права дитини чи Save Ukraine і ми можемо організувати індивідуальний маршрут. 

Важливо донести інформацію, що Україна не переслідує батьків з дітьми за оформлення документів російського зразка. Україна не визнає ці документи і якщо вони були потрібні для безпеки проживання в окупації – за це не передбачена відповідальність. 

Також, ми радимо виїхати заздалегідь родинам з дітьми-підлітками, особливо хлопцями, які підлягають військовому обліку та строковій службі в окупаційній армії. У 2025 році кампанія призову буде стосуватися всіх на окупованих територіях. Нагадаємо також, що в Україні до 25 років не передбачена мобілізація, якщо ви чули щось інше – це російська пропаганда.

Як РФ тисне психологічно на викрадених дітей

Що розповідають діти про умови утримання на території Росії? Знаю, що їм "промивають мізки" не менше, ніж нашим полоненим. 

Ви праві, шалена індоктринація РФ щодо українських дітей – дуже згубна для нашого майбутнього покоління. Адже діти, особливо малого віку, не здатні розрізняти брехню від правди, не можуть критично аналізувати інформацію, яку дорослі їм постійно кажуть: в школі, в театрі, в телевізорі і тік-тоці. 

Українські діти стикаються з російською пропагандою з перших днів окупації. Величезний вплив має заборона говорити українською, навіть у приватному спілкуванні. Їх вчать соромитися і вибачатися за вживання українських слів. Друге – російські стандарти освіти пронизані російськими наративами, російська історія викладається в спотвореному вигляді, в якій України не існувало і водночас вона є одвічним ворогом. Вчителі вчать дітей шанувати "героїв СВО" як "визволителів", а не як вбивць свого українського народу. 

Дітей регулярно відправляють у так звані "табори перевиховання", змушують носити військову форму, вчити російські гасла, брати участь у парадах, зустрічатися з військовими і ставати голосом і обличчям російської пропаганди. 

Один із хлопців, Артем, якого вдалося повернути, розповідав, як його забрали з Куп’янська і перевезли до інтернату в Луганській області. Вони з іншими дітьми спали на ліжках без матраців, були голодні, не мали нормального навчання. Але їх змушували щоранку співати гімн Росії, носити військову форму, а замість уроків – брати участь у заходах, де прославляли війну. 

Ця політика щедро фінансується з федерального бюджету і ставить на меті сформувати мобілізаційний потенціал для російської армії на роки наперед. 

З якими думками вони повертаються з Росії? 

У когось – страх, у когось – абсолютна розгубленість. Психологи кажуть про надмірну покірність і готовність виконувати накази дорослих. Але, безумовно, діти повертаються також з надією на зміни. І тому наша робота не завершується на поверненні. Ми також працюємо над їхньою реінтеграцією, надаємо психологічну підтримку, відновлюємо зв’язки з родиною, з Україною й з власною ідентичністю. 

Як батьки можуть шукати дітей? Чи є якісь механізми? 

Варто розуміти, що самостійно шукати дітей важче, аніж звертатися до відповідних структур, які займаються поверненням родин на підконтрольні території України. Якщо дитина зникла або її було примусово вивезено без відома дорослих, дуже важливо не зволікати й одразу звертатися по допомогу. Усі контакти є на офіційних сторінках Bring Kids Back UA, Офісу Омбудсмена, громадських організацій Save Ukraine та "Українська мережа за права дитини".

Знаю, що були випадки, коли дітям змінювали імена і прізвища, як тоді можна їх відшукати? 

Це те, про що я говорила, коли згадувала Херсонський будинок дитини. Коли Росія окупувала Херсон, Маргариті було лише 10 місяців. Вона разом із братиком перебувала в цьому будинку. Російські військові приїхали і розлучили їх, забравши дівчинку до російської родини в Москву, не повідомивши нікого з родичів. Російський депутат змінив їй ім'я, дату народження, і Маргарита Прокопенко стала Мариною Мироновою, дочкою депутата Держдуми Сергія Миронова. Сьогодні ніхто досі не знає, де Маргарита є насправді. За останніми даними, наявними у нас, її брата було переміщено до окупованого Криму, а далі - невідомість. 

Таких випадків – тисячі. Ми не знаємо, в якому регіоні Росії перебувають наші діти, у яких родинах, під якими іменами. РФ зробила усе, щоб змінити власне законодавство й спростити процес надання викраденим дітям російського громадянства без згоди батьків чи законних представників, а також уможливити "усиновлення" українських дітей, хоча це – грубе порушення міжнародного права. 

Які ще труднощі виникають при пошуку викрадених дітей у РФ? Які основні труднощі виникають у процесі повернення дітей? 

Є, наприклад, психологічна складова. Російська пропаганда переконує дітей, що Україна їх покинула, що Росія – їхній дім, що ніхто за ними не прийде. Коли дитина чує це щодня, ця брехня так чи інакше починає здаватися правдою. 

Діти – це не тема для компромісів

Які подальші кроки та перспективи у вашій роботі? Як можна посилити міжнародний тиск на РФ? Які юридичні та дипломатичні механізми слід активізувати? 

Міжнародна спільнота – це критично важлива сила, яка допомагає нам повертати українських дітей додому та чинити тиск на РФ. Сьогодні 41 країна вже приєдналася до Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, яку Україна співочолює разом із Канадою. Це дипломатичний майданчик, що дозволяє об’єднувати зусилля, посилювати тиск на Росію та будувати нові механізми співпраці. Коаліція також долучається до підтримки реінтеграційних проєктів. 

До слова, деякі держави відіграють ключову роль у медіації — зокрема, Катар, Ватикан і Південна Африка. Також діє Міжнародна експертна група Bring Kids Back UA. 

Окремо потрібно використовувати такі засоби, як санкції, міжнародна ізоляція, юридичні рішення – все це має змушувати РФ зупинити практику викрадення дітей та почати співпрацю в питанні їх повернення. 

Зараз ведеться багато розмов про умови, на яких може бути укладена мирна угода між Україною та Росією. Що буде з питанням депортованих дітей в цій ситуації? 

Позиція України абсолютно чітка: питання депортованих і примусово переміщених дітей не може бути предметом політичного торгу. Це – гуманітарний пріоритет, який має вирішуватися окремим треком, і тільки так. Ми не можемо говорити про жодну справедливу чи стійку мирну угоду, доки українські діти залишаються під контролем Росії. 

Під час останніх міжнародних переговорів, зокрема в Саудівській Аравії у березні 2025 року, українська делегація чітко позначила це питання, як одну з ключових умов навіть для потенційного припинення вогню. Це також прозвучало в розмові президентів Зеленського та Трампа – ми не дозволимо, щоб питання дітей зникло з порядку денного. Бо діти – це не тема для компромісів.