На 82-му році життя не стало українського теле- та радіоведучого Олександра Сафонова

Про це сповістила Національна спілка журналістів України.

Народився у Погребищі на Вінниччині. Освіту здобував у Києві, Львові, а потім у Ленінграді.

"Дуже любив історію. Гарно, без помилок писав диктанти. Думав іти на історичний факультет Львівського університету. Але мистецтво переважило - спочатку навчався у театральній студії при Київському театрі імені Івана Франка, згодом - у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. Вступив на режисерський факультет Ленінградського інституту культури. Після армії у Львівській філармонії був лектором музичних лекторіїв", - розповідав 2013 року Олександр Сергійович в інтерв'ю льівській газеті "Високий Замок".

Завдяки вмінню триматися перед аудиторією, вишуканому смаку й гарній українській вимові там же, у Львові, його запросили працювати у медіа. Разом з тим, Сафонов членом КПРС до самого кінця її існування так і не став, хоча "ховав" в етері не одно генсека й у серпні 91-го оголошував про заколот ДКНС у Москві.

Від 1967 року Олександр Сафонов працював диктором на Львівському обласному телебаченні, а з грудня 1978-го, коли у відповідь на запрошення перебрався до Києва, й до листопада 2003-го чверть століття був обличчям і голосом Українського телебачення. Після виходу на пенсію ще шість років присвятив Українському радіо. "Його вважали еталоном українського мовлення - за чистоту вимови, бездоганну дикцію, неповторний тембр. Він вів найпрестижніші державні та урядові урочистості, оголошував на сцену зірок української естради, об’їздив із культурними місіями 20 країн світу", - наголошують у НСЖУ.

У 2010 році після невдалої хірургічної операції Олександр Сергійович втратив здатність самостійно пересуватися. Але колеги і шанувальники не полишали ветерана етеру поза своєю увагою - допомагали, підтримували.

Останні роки Сафонов мешкав у родині своєї доглядальниці Тетяни Ситнюк на Черкащині. Згодом до наслідків інсульту додалося онкологічне захворювання, яке стрімко прогресувало.

До останніх днів він слухав українське радіо, молився за ЗСУ і вірив у Перемогу, кажуть у Спілці журналістів.

"З першого дня, з перших хвилин війни вірив у нашу Армію, в нашу Перемогу! Мене тримає віра. Слава Україні!" - казав він.

17 травня легендарного теле- та радіо поховали на сільському цвинтарі в селі Станція Поташ Уманського району Черкаської області.