Не всю Україну варто розміновувати і це треба визнати вже сьогодні, – еколог

Про це Еспресо розповів еколог "Української природоохоронної групи" Олексій Василюк, який зауважив, що на жаль, від липня цього року Україна не має окремого Міністерства екології і на національному рівні майже немає системного інформування про реальні екологічні наслідки і тим більше ніхто не займається прогнозуванням майбутніх умов.

"Важливо розуміти: після завершення війни територія України буде іншою географічно. Бо не всі землі можна буде повернути людям, не всюди можна буде вести сільське господарство. Тому не все має сенс розміновувати. Розмінування всієї території займе, за найоптимістичнішими оцінками, сотні років. Експерти кажуть про 750 років. Так, частину ділянок зможуть швидко розмінувати, але багато територій (особливо там, де точилися затяжні інтенсивні бої за населені пункти) будуть забруднені важкими металами, хімікатами, залишками боєприпасів назавжди. Мені здається, що навіть не буде сенсу для їх повного розмінування", - каже дослідник. 

За його словами, ми отримаємо декілька великих "червоних зон" відчуження. Як це є у Франції після Першої світової, так звана Zone Rouge і вона досі там закрита для людей з 1918 року. Бо ця територія виявилася настільки пошкодженою окопними боями, зокрема Верденською битвою, що була визнана непридатною для проживання людей та ведення багатьох видів діяльності.

Та найгірше, що може статися після завершення війни – це тотальний і хаотичний дерибан, каже Василюк. 

"Припустимо, завтра Путіна не стане і нам повернуть всі українські землі, що тоді буде? Влада кинеться "відновлювати" їх і роздавати нічийні землі фермерам, забудовникам, інвесторам для освоєння грошей. Це буде катастрофа, яка загрожуватиме тій території, яка не постраждала від самої війни. Цього допустити не можна. Повторюся, але треба вже сьогодні усвідомити: після війни географія України буде іншою. З’являться великі недоступні зони, куди повернення буде просто неможливе. Розміновувати забруднені поля – це не лише про гроші й час. Це вибір: чи вирощувати там їжу, насичену важкими металами, яку потім їстимемо ми самі чи експортуватимемо до Європи? Це неприпустимо", - відзначає науковець. 

Він додає, що ці нові зони відчуження дещо нагадуватимуть Чорнобильську і держава має негайно звернутися по досвід до країн, які пережили масштабні війни, адже у них є чіткі методики розподілу земель: які не варто повертати до використання (через хронічне забруднення), а які можна безпечно відновити.

"Розмінування триватиме сотні років. Я думаю, що фінансування на 10 років після війни вже буде для нас успіхом. Тому ресурси треба спрямовувати раціонально й одразу: розміновувати лише безпечні ділянки. Навіщо витрачати мільярди, щоб потім сказати: "Дякуємо, але цю землю ми все одно залишаємо назавжди"? Чорнобиль – наш найкращий приклад. 300 тисяч людей виселили. Спочатку всі хотіли повернутися. Минуло 40 років – більшості з них уже немає. І от вже сьогодні ми не сприймаємо Зону відчуження як катастрофу. Це просто територія, де люди не живуть, але природа процвітає: виробляє кисень, наповнює собою Прип’ять і Дніпро. Так само буде з новими воєнно-забрудненими зонами. Вони не "погані" – вони просто непридатні для господарства. І ми мусимо змиритися з цим, як змирилися з Чорнобилем", - наголошує Василюк.

Повне інтерв’ю з екологом "Української природоохоронної групи" Олексієм Василюком читайте за посиланням.