Операція "Династія": чи покається за це президент Зеленський

Коли вкотре продовжаться розмови, що армії не вистачає ресурсів, а українцям треба шукати порятунку самостійно десь-інде, то принаймні стане вже зрозуміло, чому.  Кооператив "Династія" під Києвом сам себе не добудує.  А гроші, як відомо, не пахнуть. Особливо бюджетні. 

За день до нової хвилі "плівок Міндіча" секретар РНБО Рустем Умєров, який у них теж фігурує, виступав у парламенті щодо продовження мобілізації та воєнного стану. Але депутатів, та й мене особисто, цікавило інше – його можливі зв’язки з фігурантом справи "Мідас" Тимуром Міндічем. Доповідь мала б тривати п’ять хвилин. Але Умєров вклався у сорок секунд.

– Я всі запитання надав відповідним органам, не хочу це питання політизувати, — сказав він і швидко залишив залу.

За дивним збігом, вже наступної ночі "Українська правда" опублікувала матеріал з новими деталями – текстовою версією розмови Міндіча з його поплічниками. Далі почалися перегонки – хто здобуде нові деталі плівок і швидше про це розкаже у своїх соцмережах. Так роздобуті стенограми поширили  депутати Ярослав Железняк та Олексій Гончаренко. Хто ці джерела витоків і навіщо їм це робити зараз – це вже друге питання, яке мене насправді турбує. І якщо вірити  Ярославу Железняку, то це таки "злив" із боку захисту.  Але ще більш цікавий – зміст розмови, від якого хочеться закурити і заплакати. 

У цих розмовах Тимур Міндіч доволі впевнено розмірковує про кадрову політику держави. Хто стане міністром, хто — послом, кого варто "просунути". Ми це вже у версії НАБУ, як Міндіч вчив Германа Галущенка "підлизати" Зеленському за нову посаду. З'ясувалося, що тут фігурував і чинний на той момент міністр оборони Рустемом Умєровим. Підбір портфелів з погляду Міндіча – доволі цікавий. Зокрема – можливе призначення самого Умєрова послом у США. Паралельно підбираються інші кандидатури – Герман Галущенко – "свой человек, близкий и понятный".  Десь поруч – Світлана Гринчук, яку Міндіч, щоправда, вперто називає "Огринчук", яка могла б закрутити американців, зокрема діда Трампа своїм "рижим кучерявим копном".

І, як бачимо, центр ухвалення рішень перебував, не на Банковій, а на Грушевського, тільки за іншою адресою – у приватній квартирі Тимура Міндіча. А ким, власне, він є в цій системі, що так вільно приміряє під себе "зручних людей" в уряді та дипломатичному секторі? Я відповім: просто хороший друг правильних людей. 

Але якщо кадрові розмови викликають іронічну посмішку, то фінансова частина – вже радше нервовий тік та відчай.

Міндіч, називаючи Умєрова "братом", чисто по-братськи просить ексміністра оборони Умєрова виділити понад 311 мільярдів гривень на оборонну компанію "Fire Point". Наголошую, це більша частина річного бюджету Агенції оборонних закупівель Так, тут вже випливає певний інтерес Міндіча до оборонного підприємства. У розшифровках Тимур Міндіч про оборонний бізнес каже "наші виробництва", що дійсно може свідчити про те, що він має безпосередній стосунок до цього.  

І тут я почала нишпорити, що кажуть про компанію та Міндіча в оборонних підприємствах. Мої джерела підтвердили, що у Fire Point несуться шалені гроші, які важко уявити, мабуть, будь-якій іншій подібній компанії в Україні. Щодо фігурування Міндіча у Fire Point: джерела відкрито стверджувати не стали. Але з натяком сказали: у цій компанії існує тіньова власність. Усе збігається: там, де багато грошей, там і Міндіч тягне свої ручки. Особливо, якщо  там ще сидять "свої братки".  І поки одні компанії місяцями чекають оплат, інші отримують доступ до бюджету в режимі "одного дзвінка".

До того ж, Міндіч поділився з Умєровим своїм бізнес-планом – продати 33% компанії Fire Point іноземним інвесторам. Тобто продати  за 600 мільйонів доларів, з  яких 300 мільйонів інвестор готовий був начебто вкласти в розвиток, а ще 300 – це кешаут, тобто гроші, які підуть безпосередньо акціонером, серед яких, ймовірно, і Міндіч.  Цілком вибудувана логістика: від державного бюджету – до приватного капіталу з міжнародною "обгорткою".

І тут важливий нюанс. Із розмови прямо не випливає юридичний статус Тимур Міндіч у Fire Point. Але випливає фінансовий інтерес. 

– Я считаю, что через год мы будем стоить в два раза больше денег, – каже він.

Здавалось, Зеленський просто компліментарно відгукувався про випробування ракети "Фламінго" тієї самої оборонної компанії, яка згодом почала набувати публічного розголосу. Для констатації: співзасновник та головний конструктор – Денис  Штілерман, який товаришує із братами Цукерманами (їхня сімейна справа – шахрайські оборудки, сам Олександр – ключовий фігурант операції "Мідас").  А брата Олександра – Михайла називає "своїм банкіром". Ще один фігурант операції Ігор Фурсенко, він же "Рьошик", з березня 2025-го працював адміністратором у Fire Point. Ну, і звісно, Тимур Міндіч, який, за словами Штілермана, зазіхав на 50% в компанії, але нібито їх так і не отримав. Якщо доведуть, що компанія "Fire Point" надала завідомо неправдиві дані щодо бенефіціарів, то підприємство втратить право постачати продукцію для ЗСУ. 

Окремо Міндіч згадав Умєрову про бронежилети. Трохи передісторії: очільник ДОТ/АОЗ Арсен Жумаділов уклав контракт з конторою Міндіча – "Мілікон ЮА" – на постачання бронежилетів, які виявилися неякісними. І тут Міндіч просить Умєрова "посприяти" – фактично, організувати прийомку. Бо "це великі гроші".

І в цій історії з’являється персонаж без імені – і єдиний, який не працює в цій схемі. Це – звичайний військовий, який відмовився брати цей мотлох, бо тоді на ньому була би відповідальність за поранення та смерті військових від прострілюваних броніків. Тут варто йому подякувати за совісну службу, що врятував життя сотень, а може і тисяч військових. Контракт зрештою розривають. Щоправда, вже після звільнення Умєрова. Але сам він без роботи не залишився – тепер він секретар РНБО і відповідає, зокрема, за експорт зброї.

Головне питання: яка роль самого президента в цій історії?

Паралельно в тих самих плівках обговорюють  будівництво маєтків у "Династії". Там звучать імена "Вова" і "Андрій". Зробімо припущення, що це Володимир Олександрович та Андрій Борисович, які настільки вірять в майбутнє України, що під час війни розбудовують дорогі маєтки під Києвом. Щоправда, ці ж гроші могли би піти на армію та розбудову енергетики. Але, очевидно, питання пріоритетів: комусь – війна, комусь – хата нова. 

У стенограмі ще й чітко згадується ім'я Максима Донця – керівника охорони президента, який, до речі, надто швидко за просто так отримав звання генерала.  Його ім’я вимовляють Міндіч та якась Наталя, яка займається організацією будівництва кооперативу. Говорять про те, що ці будинки треба охороняти. Ще й не від будь-кого, а від журналістів! У цій страшній схемі  не фігурують випадкові люди. Усі вони – з близького оточення Зеленського. Звісно, можна себе обманювати, що він нічого не знав. Але навіщо?

Додає штрихів і інформація про тиск на антикорупційні органи.  Голова САП Олександр Клименко відкрито відповів на моє запитання: саме з літа 2025 року СБУ  почали переслідувати експертів САП :через погрози, шантаж, тиск. І особливо це було відчутно після висунення підозри Чернишову. То, можливо тому, НАБУ і САП не виходять з цими плівками від свого імені. 

Показово, як за ці дні після витоку нової інформації "плівок Міндіча" і прямих вказівок на Зеленського, мовчить Офіс Президента. Та не можу не згадати цинічні вислови пана Зеленського. Перший – для видання  Bloomberg у листопаді 2025 року: "Найважливіше — це вироки для винних людей. Президент країни, що перебуває у стані війни, не може мати друзів".

І другий – квітень 2019, коли Зеленський балотувався в президенти. Відповідає на запитання редактора РБК-Україна, чи піде він у відставку, якщо в його оточенні знайдуть "Свинарчука": 

– Президент Порошенко мав посадити Свинарчука. Він це сам не міг зробити, але звернутися з цим до правоохоронних органів…Якщо буде такий, як Свинарчук, то вважаю, що президент має піти у відставку. 

У Володимира Зеленського існує одна політична звичка: усе, що він сказав до повномасштабної війни, тепер легко списується на обставини: не той час, не ті умови. Але часу, як такого, у нас вже немає. Якщо він не хоче відверто говорити із народом, то нехай бодай поквапиться із вибором: на чиєму він боці: держави чи своїх друзів-злочинців.

 І, Боже правий, що ще від нас приховує Президент України?