Папа, який будував мости між народами: 47 років тому понтифіком обрали Івана Павла ІІ

Ця подія стала переломним моментом в історії Католицької Церкви, адже вперше за 455 років Папою став не італієць, а слов'янин з Польщі. За 26 з половиною років понтифікату Іван Павло II став символом надії, єдності та духовного відродження, здійснивши понад 100 закордонних подорожей, видавши 14 енциклік і канонізувавши сотні святих. Його життєвий шлях і досі надихає мільйони вірян по всьому світу.

Більше про постать чи не найвідомішого із сучасних Пап в історії, розповість Еспресо.

Біографія Кароля Войтили: від втрати матері, акторства і бажання служіння церкві

батьки Івана Павла ІІ, фото: Вікіпедія

Кароль Юзеф Войтила народився 18 травня 1920 року у містечку Вадовиці поблизу Кракова, в родині офіцера польської армії Кароля Войтили-старшого та вчительки Емілії Качаровської. 

Маленький Кароль вчився добре, любив спорт, зокрема футбол та лижі, однак його дитинство було позначене сімейними трагедіями. Адже у 9 років померла мати, а за три роки також не стало старшого брата Едмунд, лікаря, який став жертвою тифу під час епідемії. 

Кароль дорослішав у час, коли відродилася Польща після Першої світової війни і намагалася відбудувати себе, але Друга світова війна принесла нацистську окупацію та Голокост.  

До цього Войтила вступив до Ягеллонського університету в Кракові на філологічний факультет у 1938 році. Цікаво, що в той час майбутній Папа дуже цікавився акторською діяльністю, грав в експериментальній драматичній трупі "Студія 38". Можливо, якби війна не перервала його навчання, світ би не знав Кароля Войтилу як Івана Павла ІІ, а як талановитого польського актора.  

У будь-якому випадку, війна змінила долі мільйонів людей.

У цих обставинах Войтила змушений був вести підпільне навчання, а також тяжко працювати фізично (наприклад, на кар’єрі, а згодом – в хімічній фабриці), щоб уникнути депортації до Німеччини. Цей період став для нього школою стійкості та морального зростання: серед руїн і репресій Кароль потайки брав участь у підпільному театральному гуртку та писав поезію, яка пізніше увійшла до його творів.

У 1942 році, під впливом духовного наставника Яна Крольчика, Кароль вирішив присвятити себе служінню Богові. Через брак священників у Краківській семінарії він навчався в таємній духовній школі, рукоположений у священники 1 листопада 1946 року вже в часи радянської окупації.

Згодом вже отець Кароль продовжив навчання: у 1948-му захистив докторську дисертацію з теології в Римі, а в 1953-му – з філософії в Ягеллонському університеті. 

молодий священник Кароль Войтила, фото: Вікіпедія

З 1954-го викладав етику в Люблінському католицькому університеті, де став відомим як харизматичний мислитель. У 1958 році Папа Пій XII призначив його єпископом-помічником Краківської архідієцезії. Таким чином у 38 років Войтила став одним з наймолодших єпископів Польщі. У 1964-му – архиєпископом Кракова, а в 1967-му – кардиналом. 

Його кар'єра розгорталася на тлі комуністичного режиму в Польщі: попри цензуру та арешти, кардинал Войтила підтримував польських опозиціонерів і молитовні марші, стаючи голосом надії для пригноблених.

Шлях до папства: наймолодший понтифікат серед неіталійців

під час висвячення на кардинала, фото: Вікіпедія

Обрання Кароля Войтили Папою 16 жовтня 1978 року стало сенсацією. Після смерті Івана Павла I (понтифікат лише 33 дні) конклав тривав два дні.

У 58 років Войтила став 264-м Папою Римським – першим поляком і слов'янином на троні Святого Петра за 455 років, з часів голландця Адріана VI. Він обрав ім'я Іван Павло II на честь попередника, символізуючи єдність. 

Як відзначає Vatican News, коли зібрані на площі св. Петра побачили новообраного Папу – зазнали шоку, бо гадки не мали, хто це такий. Та понтифік звернувся до зібраних італійською мовою, з характерним для нього гумором. 

"Уже тоді цей поляк із далекого краю одразу здобув довіру та симпатії вірян", – каже історикиня, докторка Єва Жечковська з Інституту історії Люблінського католицького університету ім.Йоана Павла II.

Вибір Войтили не був випадковим. Адже він брав участь у чотирьох сесіях II Ватиканського собору (1962–1965), де як молодий єпископ (у 42 роки) вже тоді мав вплив на документи про Церкву в сучасному світі. Його інтелектуальна глибина в понад 500 статей, книг і поем – робила його чудовим новим лідером для Церкви в часі секуляризаційних криз сучасності.

Це обрання також стало справжнім шоком для польського комуністичного духовенства в Кремлі, як і загалом для комуністичного режиму. Кажуть, що Едвард Ґєрек, перший секретар Центрального комітету Польської об’єднаної робітничої партії, прокоментував обрання польського кардинала Кароля Войтили на Папу Римського лаконічними словами: "Товариші, у нас проблема". Натомість у звичайні поляки надзвичайно зраділи цій новині, яка додала їм сили та впевненості у нелегкі часи. Тому не дивно, що під час своєї першої подорожі до комуністичної Польщі в статусі Папи у 1979 році, три мільйони людей прийшли послухати понтифіка, який сказав:

"Не лякайтеся! Відкрийте двері для Христа навстіж! Ви повинні бути сильними тією силою, яку дає віра!"

Іван Павло II став одним з наймолодших Пап у сучасній історії. Він перетворив папство на динамічну місію, подорожуючи світом і пишучи твори, еквівалентні 20 Бібліям (понад 85 тисяч сторінок тексту).

Понтифікат Івана Павла II: епоха єдності, прощення та глобальних змін

під час зустрічі з президентом Рейганом, фото: Вікіпедія

Понтифікат Івана Павла II (1978–2005) – третій за тривалістю в історії Церкви (після Пія IX та Святого Петра). Він став епохою трансформацій.

Новий Папа видав 14 енциклік, 15 апостольських напоумлень, 11 апостольських конституцій, 45 апостольських листів, сотні проповідей, промов, катехиз, поезій і філософських текстів. Також він скликав 15 синодів єпископів, провів 9 консисторій і призначив 231 кардинала. Ключові документи: енцикліка "Redemptor Hominis" (1979) про Христа як центр людства; "Fides et Ratio" (1998) про віру й розум; Катехизм Католицької Церкви (1992) – перше подібне видання з часів Тридентського собору.

Він також став Папою-пілігримом, адже здійснив 104 закордонні поїздки до 129 країн, відвідавши 317 з 333 римських парафій. Загалом він подолав 1 167 000 кілометрів. Цього б вистачило, щоб 29 разів обійти земну кулю!

пцід час чергової подорожі до Польщі, фото: Вікіпедія

Його подорожі – від Польщі до Куби сприяли падінню комунізму: зустріч з Горбачовим у 1989-му прискорила перебудову. 

У 1981 році понтифік пережив замах від турка Мехмета Алі Агджі, але простив нападника.

Іван Павло II просував екуменізм (єдність християнських церков). У 2000-му він вибачився за помилки Церкви (інквізицію, хрестові походи), зустрічався з лідерами інших релігій. Він канонізував майже п’ять сотень святих.

Земний шлях і понтифікат Івана Павла ІІ завершився у 2005-му хворобою Паркінсона, але Папа відмовився йти на пенсію, до останнього виконуючи свою місію.

Зв'язок з Україною: друг і захисник українського народу

Іван Павло II мав особливий зв'язок з Україною, називаючи її "улюбленою землею", а українців – "благородним народом".

Як слов'янський Папа, він особливо піклувався і про ідентичність української церкви. У 1979-му зустрівся з кардиналом Йосифом Сліпим, а в 1980-му визнав законність звичаїв УГКЦ. Під час комунізму він таємно допомагав політв'язням, згадуючи їхні імена на месі.

Він говорив українською, звертаючись до українців на ювілеях: 400-річчя Берестейської унії (1996) та 1000-ліття Хрещення Русі (1988), де назвав Київ "Предтечею" для слов'ян. А у 2004-му підтримав Помаранчеву революцію, закликаючи до свободи. 

Іван Павло II допомагав розвивати церкву в Україні. Після легалізації УГКЦ у 1989-му призначив нових єпископів, підтримував освіту (заснував стипендії) та будівництво храмів, сприяючи єдності між римо- та греко-католиками.

А візит до України став щирим символом єдності та примирення.

папа-мобіль, фото: Вікіпедія

Історичний візит Івана Павла II до України 23–27 червня 2001 року – 94-й у його понтифікаті – став важливою подією для мільйонів українців. Це був акт єднання на тлі опору з боку Москви та внутрішніх суперечок. 

На запрошення президента Леоніда Кучми та глав католицьких церков Папа відвідав Київ і Львів під гаслом "Христос – дорога, правда і життя". Попри протести УПЦ МП, візит зібрав майже 2 млн прочан. 

У Києві (23–25 червня) Папа молився на Аскольдовій могилі, поклав квіти до пам'ятника Невідомому солдату, Бабиного Яру та Биківні, засуджуючи зло тоталітаризмів. Він відслужив меси в латинському та візантійському обрядах на "Чайці", зустрівся з Радою Церков (без МП) та молоддю. 

У Львові (25–27 червня) оселився в Святоюрській резиденції, проголосив беатифікацію греко-католицьких мучеників, відслужив літургію на іподромі для 800 тис. людей. Зустріч з молоддю на Сихові (400 тис.) стала особливо зворушливою. Адже під проливним дощем Папа благословив всіх, і після оплесків та скандування він заспівав пісню польською мовою::

"Не падай, дощу, бо тебе тут не треба. Обійди гори-ліси, обійди гори-ліси і повернись до неба".

Ця поїздка стала каталізатором духовного відродження та сприяли розвитку Української греко-католицької церкви. 

похорони Івана Павла ІІ за участі світових лідерів, фото: Вікіпедія

Тож спадщина Івана Павла ІІ досі у серцях мільйонів, які бачать у ньому батька, що благословив шлях до Бога і свободи.

Читайте також: Як 1,5 млн прочан у Львові зустріли Івана Павла ІІ: 24-та річниця історичної зустрічі з Папою Римським