Страсна п’ятниця і Великдень: сенс найскорботнішого дня та традиції святкування в Україні й світі

Страсна п’ятниця, яку також називають Стражденною, Великою або Святою, згідно з християнським віровченням день розп’яття Ісуса Христа. Для вірян це  – найскорботніший день. Вона передує головному святу –  Великодню, що символізує відродження життя та перемогу над смертю. В Україні цей період поєднує давні релігійні традиції з народними звичаями, які формувалися ще здавна. У інших країнах світу Великдень набув власних унікальних обрядів та символів.

Про це читайте в огляді Еспресо.

Страсна п’ятниця  –  день розп’яття Христа

Християни присвячують цей день згадці про страждання і смерть Ісуса на хресті, а також його зняття з хреста та поховання.

Розп’яття на хресті вважалося однією з найганебніших страт. Так карали розбійників, убивць, бунтівників і рабів. Окрім нестерпного болю, розп’яті страждали від сильної спраги та виснаження.

Коли Ісуса розіп’яли, він молився за своїх мучителів, промовляючи: "Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять".

Під час розп’яття, за Євангелієм, сталося знамення, землю огорнула темрява, яка тривала до самої смерті Христа. У Євангелії від Івана сказано: "Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне".

У Велику п’ятницю Божественна літургія не правиться. Натомість у храмах читають Євангеліє про Страсті Христові. Опівдні відбувається вечірня з виносом плащаниці, а ввечері утреня Великої суботи з чином її поховання.

Цей день є часом суворого посту. Існує традиція не вживати їжі до винесення плащаниці, після чого дозволяється лише хліб і вода.

В українській культурі Страсна п’ятниця супроводжується численними звичаями та обмеженнями.

Зокрема, на Галичині в цей день замовкають дзвони. Замість них використовують дерев’яну дошку — дзвонар "виклепує" по ній спеціальними молотками, сповіщаючи про службу. Діти також користуються ручними калатальцями.

Існував звичай обносити плащаницю тричі навколо церкви. Після повернення з церкви родина сідала до пісного обіду. У цей день не вживали навіть риби, харчі були простими і складались переважно з овочів – капусти, картоплі, огірків. Також існували суворі заборони. Не можна шити, рубати дрова чи виконувати важку роботу. Вважалося гріхом співати. Казали, хто співає у Страсну п’ятницю, той на Великдень плакатиме.

Водночас дозволялося пекти паски та садити капусту, ці роботи не вважалися гріховними.

Поховання Ісуса Христа

Велика субота, або Тиха субота, присвячена спогаду про поховання Ісуса Христа.

"Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосиф і Никодим поклали Пречисте тіло Господа в новому кам'яному гробі в саду Йосифовому, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Іосії.

Первосвященики і фарисеї знали, що Ісус Христос пророкував про своє воскресіння, але не вірячи цьому пророцтву і побоюючись, щоб апостоли не викрали тіла Ісуса Христа і не сказали народові: воскрес із мертвих, - в Суботу випросили у Пілата військову варту, приставили до гробу і сам гріб запечатали і тим надали істині нове підтвердження", – писав у статті протоієрей Миколай Капітула.

Великдень в Україні: історія та символи

У неділю настає – Великдень, найбільше свято християнського світу. В Україні його почали відзначати ще наприкінці першого тисячоліття разом із запровадженням християнства.

Існують різні легенди про походження назви свята. За однією з них, "Великдень" означає "Великий день", коли колись тривали надзвичайно довгі дні.

Свято збіглося з давніми язичницькими обрядами весняного рівнодення, які символізували відродження життя. З часом вони переплелися з християнською традицією. За біблійним сюжетом, Ісус воскрес рано-вранці, і це супроводжувалося великим землетрусом, бо ангел відвалив камінь від гробу.

У побуті українців Великдень зберіг чимало давніх традицій  – фарбування яєць, випікання пасок, весняні ігри та гаївки. Цікаві обряди пов’язані з освяченою їжею. Господар спершу йшов до худоби і вітав її словами: "Христос воскрес!", отримуючи відповідь: "Воістину воскрес!". Після цього він торкався тварин свяченим і промовляв побажання добробуту. Потім обходив господарство  – сад, город, пасіку.

У хаті господар благословляв дітей: "Аби вам розум так скоро розв’язувався, як ці бесаги розв’язуються". Дівчатам клали паску на голову зі словами – "Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична".

Після святкового сніданку молодь збиралася біля церкви на гаївки  –  весняні пісні, ігри та танці, які відкривали сезон гулянь.

фото: Андріана Стахів

Як святкують Великдень у світі

У різних країнах світу існують власні великодні традиції. У Німеччині та Австрії під час жалоби, у Страсну п'ятницю, не дзвонять у дзвони, їх замінюють дерев’яними тріщалками. Перша письмова згадка про цей звичай датована 1482 роком. Існує також легенда, що дзвони у цей час летять на посвяту до Риму. 

У Франції після святкових дзвонів прийнято обійматися та цілуватися. Популярною є традиція ховати розфарбовані яйця, які діти шукають у саду. За легендами, яйця приносить великодній кролик або дзвони, що "повертаються з Риму".

У "Католицькій енциклопедії" зазначається – Великдень увібрав до себе багато язичницьких звичаїв… Яйце є символом відродження життя… Кролик — символ родючості".

У Фінляндії у Велику суботу розпалюють багаття, щоб відлякати злих духів. Святкування Великодня починається в багатьох сім'ях у Великий четвер зі слухання "Страстей" Баха у виконанні професійних хорів, телебачення організовує прямі трансляції з гельсінкських церков.