Від танцівниці в нічному клубі, до першої жінки-президентки: Ісабель Перон звинувачували в убивствах сотень комуністів

У огляді Еспресо читайте про першу жінку-президентку і чому її усунули від влади.

Юні роки та знайомство з Пероном

Ісабель Перон, справжнє ім’я якої Марія Естела Мартінес Картас, народилася в місті Ла-Ріоха, в Аргентині. Її дитинство було далеким від політики, ще й юному віці вона залишила школу – вже після 5 класу.

У молодості працювала танцівницею в нічному клубі, де й обрала сценічне ім’я "Ісабель", під яким згодом увійшла в історію.

Доленосна зустріч з своїм майбутнім чоловіком – Хуаном Пероном, відбулася в Панамі. Він тоді був у статусі колишнього президента Аргентини, який перебував у вигнанні. На момент зустрічі дівчині було 28, генералу Перону – 63.

Згодом Перон переїхав до Іспанії й взяв Ісабель із собою. Однак їхні стосунки викликали осуд з боку церкви, оскільки вони не були одружені. Під цим тиском 15 листопада 1961 року вони уклали шлюб, який для чоловіка був вже третім. До слова, другою дружиною Перона була Ева (Евіта) Перон, актриса і всенародна улюблениця у Аргентині, яка померла у молодому віці. Ісабель була молодшою за Хуана на 35 років. Евіта, до слова, була молодшою від Перона на 24 роки, а самі жінки зовнішньо дещо схожі між собою. 

Коли Перон вирішив повертатись у політику (ймовірно під впливом молодої дружини) Ісабель нерідко їздила за його дорученнями до різних країн Південної Америки й до Іспанії. У цей час з нею познайомився експоліцейський і філософ-містик Хосе Лопес Рега, який до самого її усунення від влади справляв значний вплив на неї. Під тиском своєї дружини Перон призначив Лопеса своїм особистим секретарем.

Ісабель Перон, фото: gettyimages

Велика політика

У 1973 році, через 18 років після свого усунення від влади, Хуан Перон вирішив знову балотуватися в президенти. Свою дружину Ісабель він висунув кандидатом у віцепрезиденти. До слова, за 22 роки до того такої честі мало не удостоїлася Евіта, яку Ісабель вперто намагалася переплюнути, але попередній дружині Перона тоді відмовили. 

Це рішення стало ключовим для подальшої політичної кар’єри і навряд чи ухвалювалося спонтанно чи як потакання капризам молодої дружини. Це був компроміс, виважений крок, аби не віддавати перевагу жодній із конкуруючих течі пероністів. 

Після перемоги на виборах Ісабель офіційно стала другою особою в державі. На той час масон і містик Хосе Лопес Рега мав на дружину Перона значний вплив. Він став лідером аргентинських "ескадронів смерті" –  праворадикального Аргентинського антикомуністичного альянсу. Його звинувачували у скоєнні 1500 злочинів. Водночас міністром соціального забезпечення, а згодом став ще й став  генеральним комісаром – начальником федеральної поліції. Відтак керівництво терористичною організацією та правоохоронною системою опинилося в одних руках. А портфель міністра соцзабезпечення ще й дозволяв фінансувати ААА з бюджету.

Роль Лопеса Реги при Ісабель Перон порівнювали з "распутінщиною".

"Распутін Буенос-Айреса" мав величезний вплив на хворого президента. Вони не тільки поділяли активне захоплення спіритизмом. Фактично Лопес Рега був зведений у лідера нації. Військова диктатура починалася в темному кутку перонізму, де неподільно панував Лопес Рега, відомий як "Чаклун", – писав чилійський дослідник Фернандо Мірес

Смерть Перона і прихід Ісабель до президентства

28 червня 1974 року Хуан Перон переніс серію серцевих нападів. Ісабель терміново повернули з європейської поїздки, і вже наступного дня вона таємно склала присягу як виконувачка обов’язків президента. 1 липня 1974 року Перон помер. Відповідно до законодавства, Ісабель стала главою держави та увійшла в історію як перша жінка-президент у світі та перша жінка, яка очолила республіку в Західній півкулі. 

Ісабель Перон обіймала посаду президента Аргентини з 1 липня 1974 до 24 березня 1976 року.

На початку її правління суспільство підтримувало її як вдову харизматичного лідера. Вона обіцяла продовжувати політику соціально орієнтованої економіки.

Серед ключових рішень було ухвалення нового закону про трудові договори, підтримка державного контролю над економікою.

Однак ситуація швидко ускладнилася, бо економічна криза поглиблювалася, політичне насильство зростало, а вплив Лопеса Реги залишався значним. Поряд з тим він тісно спілкувався з Муаммаром Каддафі.

На думку публіциста Кітті Сандерс, яку було опубліковано у журналі "Політичні зміни в Латинській Америці", екзальтованістю Ісабель користувався Лопес Рега, "щосили маніпулюючи слабкодухою президенткою з метою взяти реальну владу в країні і влаштувати там суміш з поліцейської диктатури і корпоративного фашизму".

Ісабель Перон, фото: gettyimages

Військовий переворот 1976 року

У ніч на 24 березня 1976 року, після напруженого політичного періоду, Ісабель Перон була усунута від влади.

Після святкування дня народження свого помічника вона отримала попередження про підозрілі військові дії. Ввечері після цього сіла на президентський гелікоптер, однак його маршрут змінили – замість резиденції її доставили на військову базу, де заарештували. Переворот очолив генерал Хорхе Рафаель Відела.

Після усунення від влади Ісабель Перон перебувала під домашнім арештом протягом п’яти років. У 1981 році її депортували до Іспанія, де вона оселилася і проживає донині.

Сучасна роль і останні події

У 2007 році аргентинський суд видав ордер на арешт Ісабель Перон. Її звинувачували у причетності до насильницьких зникнень і вбивств. За оцінками правозахисних організацій, у 1974-1976 роках від рук членів ААА, що нібито діяв з особистої санкції Ісабель Перон, у країні загинуло майже півтори тисячі лівих активістів.

Жінку затримали поблизу дому в Іспанії, однак іспанські суди відмовили в екстрадиції. У 2008 році Національний суд Іспанії остаточно відхилив запит Аргентини, пояснивши своє рішення закінченням терміну давності.

Попри багаторічну ізоляцію, Ісабель Перон періодично з’являється в політичному контексті. Так 17 жовтня 2024 року, у День вірності, вона зустрілася з віцепрезиденткою Вікторія Вільярруель, наголосивши на важливості національної єдності. Того ж року президент Хав'єр Мілей закликав усіх живих колишніх президентів підтримати національний пакт, однак Ісабель відмовилась брати в цьому участь.